Випуск 3. Південно-Західний

У третьому випуску програми «На районі» дивіться історію одного з наймолодших районів Черкас – Південно-Західного

Історія цього району зовсім невелика – він з’явився лише в кінці минулого століття. Його вулиці, будинки та підприємства стали уособленням соціалістичного будівництва. Третя серія проекту «На районі» присвячена історії Південно-Західного.

Забудова

До сімдесятих років на місці району було поле. Але вже за кілька десятиліть там запустили потужні підприємства і спорудили багатоповерхівки. Забудова Південно-Західного почалася з перехрестя тодішньої вулиці Конєва (нині – Олени Теліги) і 30-річчя Перемоги.  

«У сімдесятих роках Черкаси почали інтенсивно будуватися. З’явилися підприємства, які формували місто. Це «Азот», «ТЕЦ», «Хімреактив», «Машбуд» та інші. А якщо є ці підприємства, то робітникам потрібно житло і все інше. Наш інститут, «Черкасцивільпроект», розробив вулиці – Сумгаїтська, 30-річчя Перемоги. Також була розроблена вулиця Конєва. Чому вийшли на вільні території? Тому що, якщо ви подивитеся на план Черкас, то у нас здебільшого забудова приватна. І якщо в центрі ми щось проектували, то треба було зносити приватну забудову», – каже архітектор-містобудівник Валерій Борець.

Нові будинки
Будівництво вулиці Конєва
Вулиця Сумгаїтська

Промисловість

Південно-Західний розробляли як житловий масив для працівників хімічних заводів. Але справжній поштовх розбудові районі дали інші підприємства – «Ротор», Приладобудівний завод і Завод телеграфної апаратури.

Завод телеграфної апаратури

«Я прийшла на цей завод на початку 1969-року, у січні. Було дуже хороше обладнання, були дуже точні станки з програмним управлінням. Дуже високотехнологічне обладнанням. Це були вироби передачі даних. Замовлення було, 350-е, це воєнка була. Воно було засекречене, його збирали в закритій будівлі, там контроль був. У цілому все було дуже скритно. Ну зараз воно вже непотрібне нікому», – розповідає працівниця Заводу телеграфної апаратури Зіна Науменко.

Якщо описати простіше, на заводі виготовляли телеграфні ключі та таємничі «прилади» для передачі воєнних даних. Нині будівлі ЗТА занедбані. Частину вцілілих приміщень здають в оренду під невеликі виробництва та офіси.

Сучасний вигляд ЗТА

«Завод був хороший. Пройшла там вся молодість моя, є що згадати. І чоловік мій тут працював. І це як проїжджаю я тут, біля цієї будівлі, то в мене аж серце кров’ю обливається що все пропало і в такому уже стані. Не знаю, що з нього буде», – каже Зіна Науменко.

«У рік 60-річчя Великого жовтня і ухвалення нової Конституції СРСР у Черкасах розпочалося зведення ще одного великого підприємства – завода спеціального технологічного обладнання» – так у грудні 1977 року писала газета «Правда». Пізніше завод СТО став науково-виробничим об’єднанням «Ротор».

Сучасний вигляд НВО «Ротор»

«Отут було поле, росла пшениця. Тут нічого не було. Особливість цього заводу була в тому, що він стояв під одним дахом, в одній будівлі. Коли я вже пройшов через оцю прохідну як працівник, тог вже можу звідси не виходити. Ми виробляли станки, які робили продукцію. От випускає якийсь завод мотор, так от щоб цей мотор зробить, ми робили станок, який в автоматичному режимі виконував цю роботу. В останні роки почали робити свердлильні станки дуже високої точності. Їх ніде в Союзі не виготовляли», – розповідає працівник НВО «Ротор» Анатолій Голуб.

Цехи заводу «Ротор»

У середині 70-х споруджувати газопровід до Черкас приїхали будівельники з Німеччини. Крім газопроводу, вони збудували біля парку «Перемога» ціле поселення. У будівлі цього поселення після їхнього від’їзду буквально «в’їхав» «наймолодший» черкаський завод – Приладобудівний.

Будівельники з Німеччини, які будували газопровід

«Ми зараз ідемо до Приладобудівного заводу. На ньому я працював з 84-го по 87 рік. Це була частина військово-промислового комплексу Радянського Союзу. Завод був коліщатком, а я, мабуть, був одним із його гвинтиків. Крім годинників, в основному виробляли військове обладнання, зокрема гвинтові турбогенератори, прилади для спостереження за кордоном. Тоді ще називалось «Ізделіє»… «Ізделіє 18» і так далі. Я як молодий спеціаліст одним із перших отримав у Південно-Західному районі квартиру від заводу», пригадує Анатолій Рекун.

Територія Приладобудівного заводу

Зоокуточок

Станція юних натуралістів

Для нового району за проектом архітекторів мали збудувати так звані об’єкти «соцкультбита». Ця будівля мала стати однією зі шкіл Південно-Західного. Але будівництво району до кінця не завершили. Тому цю будівлю зайняла Станції юних натуралістів. Станція була відомим навчальним центром для молодих черкащан. Тут працювали ферми, пасіки, теплиці та дендропарк. Але у станції юннатів є ще одна заслуга – саме з неї почався черкаський зоопарк.

Станція юннатів

«Черкаський зоопарк заснували на території Станції юннатів. Спочатку це був зоокуточок з невеликою кількістю вольєрів. А потім, у кінці 80-х років на території зоокуточка вирішили заснувати міський зоопарк. Це рішення Черкаська міська рада ухвалила 1 травня 1979 року. Тут побудували кілька невеличких кліток. Ну і дітки з працівниками Станції юннатів працювали тут. Перший секретар обкому партії Лутак, захотів тут створити парк «30-річчя Перемоги». Встановили тут літак і створили парк», – розповідає директор черкаського зоопарку Євгеній Ван.

Новий житловий масив обласного центру, відомий як Південно-Західний район рішенням виконкому перейменували в район «Перемоги» – писала в 1984 році газета «Черкаська правда».

Полігон

Якщо дивитися на Південно-Західний район згори, то він відділяється від північної частини міста великим пустирем. Це був військовий полігон 41-ї гвардійської танкової дивізії, яка більше 40 років дислокувалася в Черкасах. Її штаб розташували біля Центрального стадіону.

Полігон

«Із самого початку, як тільки дивізія приїхала в Черкаси, на цьому полігоні було тактичне поле – територія для водіння танків. Місто розросталося, і коли провели вулицю Сумгаїтську, то там вже нічого не проводили. Піднімали о 5-6 годині ранку, по камерам автомобільним переїжджали через вулицю Сумгаїтську і далі вже на полігон. Єдиний був випадок, коли автобус не пропустив танк і напоровся на гармату. Автобус пропоров собі верхню частину, але пасажири не постраждали», – пригадує військовослужбовець 41-ї танкової дивізії Сергій Шаповал.

Зустріч ветеранів 41-ї танкової дивізії у 1988 році

У 1990 році військову техніку почали виводити з Черкас до Сибіру, а через 7 років дивізію розформували. Територію полігону планували забудувати ще трьома житловими масивами багатоповерхівок з парковими і спортивними зонами. Завадив цьому розпад Радянського Союзу – держава більше не замовляла житло. А підприємства почали занепадати.

Один з планів забудови

Південно-Західний район будували робітники для робітників, він був своєрідною вітриною соціалізму, досягнення якого часто висвітлювала радянська преса. Кореспондент газети «Правда України» Іван Рябоштан у 1984 році дав найточнішу оцінку новоствореному району: «Коли я залишав околичний Південно-Західний, сутеніло і тисячі електричних зірок розтопили горизонт».