НЕобмежені: чи доступні черкаські школи для всіх дітей?

Як ми перевіряли місцеві школи на доступність

Інклюзивне навчання – це не лише про включення в школи дітей з інвалідністю чи про архітектурну облаштованість навчальних закладів. Це про створення рівних умов для всіх дітей – незалежно від стану здоров’я, інтелекту, віку, національності. Журналісти Громадського ТБ: Черкаси перевірили доступність черкаських шкіл. Разом із представницею Національної асамблеї осіб із інвалідністю в Україні в Черкаській області Лесею Валяєвою ми побували у школі №31.

Школа №31, як і більшість навчальних закладів Черкас, зовсім не обладнана для інклюзивного навчання

Повернімося до школи №31. У ній інклюзивних класів немає, проте діти, які потребують особливих освітніх послуг, є. Разом з Лесею Валяєвою ми обійшли всю школу. Представниця Національної асамблеї осіб із інвалідністю вказала на низку проблем із доступністю в ній:

– відсутній пандус: дитина на інвалідному візку чи ходулях до класу не потрапить;

– відсутній універсальний туалет;

– непристосовані пороги,

– немає доступу до другого і третього поверхів;

– відсутнє маркування на сходинках,

– відсутні ресурсно-розвантажувальні кімнати;

– завузький вхід/вихід.

«Мені здається, що таких шкіл – 99%. На Черкаси є кілька шкіл, які більш-менш зробили пандус і туалет. І ще питання, чи вони нормативні, потрібно перевіряти», – каже Леся Валяєва.

Під інклюзивне навчання підпадають і здорові діти, які мають певні порушення, діти ромської національності, які теж потребують індивідуального підходу, діти-іноземці, яким потрібен перекладач. Це особливі освітні потреби, вони можуть бути у будь-кого, а не тільки в діток із інвалідністю

У Черкаській області є школа в селі Білозір’я, яка робить перші кроки у напрямку інклюзивного навчання. У навчальному закладі є 6 діток на інклюзивному навчанні. У них є особистий навчальний план, вони відвідують корекційно-розвиткові заняття, у навчанні їм допомагають учителі-асистенти.

Кабінет корекційно-розвиткових занять у Білозірській школі

Хоча діток із ДЦП чи на інвалідному візку у білозірській школі немає, проте протягом року вони архітектурно та стратегічно змінюватимуть школу, каже директорка Білозірського опорного навчального закладу Світлана Петренко.

«Ми моніторимо діток, які планують до нас іти, тому ми бачимо, що нам потрібно змінити в майбутньому, щоб учням було комфортно. Перш за все ми плануємо обладнати на першому поверсі клас, щоб дітки на інвалідних візках могли вчитися, також приберемо пороги та зробимо універсальний туалет».

Долучитися до реконструкції кожної школи насамперед повинні батьки з їхніми дітками. Натомість держава за наступні 10 років обіцяє реформувати школи і створити в них умови для всіх – аби в коридорах можна було зустріти дітей із аутизмом, на інвалідних візках чи на ходулях.