На районі. Випуск 9. Район «Д»

Цей район міг би називатись другим Хімселищем, через те що його будували для працівників хімічних заводів. Але сьогодні всі знають його як район «Д» – промзону на околиці Черкас.

Цей район розташований далеко на окраїні міста. Збудований для хіміків та переселенців з інших районів, сьогодні він продовжує інтригувати своєю незвичайною назвою. Дев’ята серія проекту «На районі» – про район «Д». 

Район

Ще 60 років тому ця частина міста була далекою околицею. Крім шляху на Чигирин і полів, тут не було нічого. Долю цієї околиці змінили Кременчуцьке водосховище та «хімія». Першими тут почали заселяти колишніх жителів черкаської Митниці та навколишніх сіл, які в 1960 році затопило Кременчуцьке водосховище. Так на районі «Д» з’явився величезний приватний сектор. А в середині 60-их років тут почали зводити перші хрущовки – для працівників хімічних заводів. 

Приватний сектор та «хрущовки»

«Коли зробили Кременчуцьке водосховище, сюди переселяли людей з Митниці. До цього тут були сади. З 70-х років уже на повну потужність працювало «Хімволокно», «Азот», Шовковий комбінат, і людям потрібні були квартири. Тому влада вирішила зробити район «Дніпровський». Наш будинок був найпершим. Ми з чоловіком заселилися сюди 22 лютого 1972 року. Оскільки район був новий, то було мало зручностей – погані дороги, транспорт погано ходив. Згодом район почали розбудовувати. Коли наш будинок заселили, здебільшого тут хіміки жили – з Азоту, Хімреактиву, Хімволокна. Ми тут 47-ий рік живемо і я задоволена. На жоден інший не проміняю – ні на центр, ні на Митницю, ні на ПЗР. Я свій район люблю», – каже жителька району «Д» Олександра Ткаліч.

Перша «хрущовка» на районі «Д»

«Кілька років тому на тиху міську околицю прийшли будівельники. Як кажуть, на порожньому місці з кілочка починали. А невдовзі тут виросли перші п’ятиповерхові панельні будинки. За задумом архітекторів на цій околиці мав вирости сучасний мікрорайон міста: з багатоповерховими будинками, впорядкованими вулицями, магазинами, культурно-освітніми закладами та іншими закладами. Хотілося б, щоб людям, які тут поселилися, жилося добре, зручно», – газета «Черкаська правда», 1975 рік.

Хімреактив

Доля багатьох жителів району «Д» пов’язана із заводом «Хімреактив». Тут виготовляли каучук, а з 60-их років почали виробляти реактиви для промисловості.

Вивіска покинутої адмінбудівлі Хімреактиву

«Ми випускали реактиви, які потім йшли на переробку інших реактивів. Сульфат амонію – це були добрива. Етиловий ефір, сірковий ефір – їх в медицині застосовували раніше. Потім в цеху почали розробляти медичні препарати. Перший препарат, який ми почали випускати, –  «декамін». Ми його відправляли до Риги і там вже з нього робили пігулки і полоскальні засоби проти ангіни. Потім ми почали виробляти «перемикаїн» – для серцево-судинних хвороб. Останній раз ми працювали в 1997 році на виробництво декаміну. Після цього вже препарати ніхто не замовляв – від’єдналася Прибалтика, а Росії воно було не потрібно, тому виробництва закрилися. Потім почали виробляти пестициди. Сьомий цех, наприклад, виробляв пестициди для знищення бур’яну. До 2000 року цих виробництв вже не було, тому ми розробили креми та дезодоранти, і почали їх випускати», – розповідає працівниця заводу Хімреактив Алла Арсеменко.

Хімік Алла Арсеменко працює на Хімреактиві з 1961 року і до сьогодні. Якщо врахувати шкідливий стаж, який отримують працівники хімічних заводів – вона працює тут уже сто чотирнадцять років. 

Алла Арсеменко, працівниця заводу Хімреактив

«Справжні хіміки працюють «до кінця». На заводі до розрухи працювало три з половиною тисячі людей. У 2005 році почалося  масове скорочення. Більшість цехів з 2000 року не працюють. Деякі виробництва залишилися – мій рідний цех чистить борну кислоту для атомних станцій», – каже Алла Арсеменко.

Залишені цехи Хімреактиву

Сьогодні підприємство збанкрутувало, а його пусті цехи занепадають, невелику частину з них використовують приватні фірми.

Хлібокомбінат

Хлібокомбінат на районі «Д»

Із 60-их радянська влада продовжила формувати на пустій околиці промислову зону – будувати тут корпуси нових підприємств. Першим з таких став новий корпус черкаського Хлібокомбінату. У трудовій книжці Ольги Бровченко немає іншого місця роботи крім Хлібкомбінату. Вона працює тут вже майже 50 років.

Ольга Бровченко, працівниця Хлібокомбінату

«Хлібзавод запускався у 1966 році, а я прийшла у 1969-му. Мені було 17 років. Тоді це був тільки початок заводу. У Хлібокомбінат входили ще цех на вулиці Ільїна і на вулиці Урицького. Останній називався«пекарня». Там булочки випускали. Працювала ця пекарня до 1984 року, тоді коли побудували на ції території ще один цех і сюди переїхав весь хлібзавод з Урицького. Тут була пуста територія, болота. Це був новий завод, нова будівля, нове обладнання. Хлібзавод був не таким підприємством, на яке поспішали люди, в той час будували хімію – Азот, Хімреактив та інші заводи. Люди йшли на ці підприємства. Там більше людей було, більше молоді», – каже працівниця Хлібокомбінату Ольга Бровченко

Аврора

У 1975 році до нової промзони з Соснівки перебралось ще одне підприємство – лакофарбовий завод «Аврора». Історія «Аврори» починається в 1933 році на іншому кінці міста – в Соснівці. Там виготовляли різні будівельні матеріали й сувеніри. В 1974 році на базі підприємства відкрили сувенірний завод, Аврора ж – переїхала до району «Д». 

Газетне повідомлення про переїзд «Аврори» до району «Д»

«Я працюю на Аврорі вже 36 років, з 1985 року. Раніше завод був у Соснівці, там робили різні сувеніри, значки для піонерів і жовтенят. Коли я прийшла, завод був менший, працювало лише три цехи – виготовляли оліфи, гальмівну рідину, різноманітні фарби, також робили шпаклівку, побілку для стін. Це все потрібно було для населення», – розповідає працівниця «Аврори» Наталя Догадайло.

Фотографії виробництва на «Аврорі»

«Я працюю тут з 2004 року. З того часу багато часу минуло, змінювалися власники, змінювалося підприємство. Я був свідком всіх цих етапів, починаючи від пострадянського напівзруйнованого заводу, який виробляв «ширвжиток» низької якості. Зараз ми виготовляємо лакофарбові матеріали для промисловості, декору, для обробки дерева, дорожньої розмітки», – каже комерційний директор заводу «Аврора» Олександр Догадко.

Промзона району «Д»