Сів заряд. Що насправді роблять із використаними батарейками, які ви віддаєте на утилізацію

Розповідаємо, чому в ліпшому разі їх просто збирають і зберігають на складах до кращих часів

Марганець, нікель, цинк, кобальт, титан. У складі звичайних батарейок ці речовини отруюють ґрунт, воду та живі організми. Для свідомих споживачів це вже давно не новина. Тому ми відносимо небезпечні відходи у спеціальні пункти збору з надією, що рятуємо планету. Проте в Україні батарейки не переробляють. У кращому випадку їх зберігають на складах, у гіршому – вони опиняються на смітниках. Чому батарейки здають, але потім їх не утилізують, дізнавалося Громадське.

Що роблять із батарейками у Черкасах

Небезпечні відходи від містян у Черкасах почали приймати ще у 2012-му. Тоді наше місто було одним із перших в Україні. У 2017-му перший стаціонарний контейнер встановили біля будівлі міської ради. За рік по тому ще два контейнери місту подарувала французька компанія.

Таких контейнерів могло би бути значно більше, якби депутати не жалкували грошей на довкілля. Щороку на збір та утилізацію небезпечних відходів у місті виділяють близько 90 тисяч гривень. Про це говорить начальник відділу екології міськради Володимир Гусаченко.

пункти збору відходів у Черкасах

«Цьогоріч планували встановити ще два великі стаціонарні контейнери та 15 маленьких на 50 літрів у школах. На це просили 50 тисяч гривень. Але депутати не погодили такі витрати з бюджету міста. Відмову нічим не обґрунтували», – каже Володимир Гусаченко.

Головний еколог міста каже: запит від населення є. Проте відділу екології доводиться працювати на ті гроші, що є.

«Три стаціонарні пункти – це дуже мало. Паралельно працювали мобільні пункти прийому, але на липень і серпень вони взяли перерву. Нам катастрофічно не вистачає коштів. Від містян постійно отримуємо звернення, куди і коли приносити відходи. Якби було більше стаціонарних пунктів, було б легше. Люди не чекали б, коли приїде пересувний пункт», – додає Володимир Гусаченко.

Збирає, транспортує, зберігає, знешкоджує та утилізує різні види відходів у Черкасах компанія «Олестас Еко». Володимир Гусаченко переконує: вони і утилізують батарейки.

«Вони подрібнюють батарейки. Витягують з них метал. Забирають хімічну складову. Утилізувати її значно дешевше. У них повний цикл», – говорить головний еколог міста.

Три стаціонарні пункти збору небезпечних відходів

Насправді ж компанія просто збирає та зберігає батарейки до кращих часів.

«По хорошому батарейки треба сортувати, дробити  і розділяти на частини для утилізації та повторної переробки. Ніхто ніде нормально їх не переробляє в Україні. Моє завдання їх зібрати. Вони у мене стоять у бочках», – каже еколог фірми Олександр Чуприна.

Магазини теж приймають, проте не всі переробляють

На відміну від черкаського підприємства, збирає батарейки для подальшої переробки всеукраїнська громадська ініціатива «Батарейки, здавайтеся». Активістам вдалося налагодити співпрацю із мережевими магазинами.

«Зараз тільки мережа Watsons може гарантувати переробку. Пізніше ще додасться «Епіцентр». Всі інші мережі не дають відповіді, куди йдуть їхні батарейки. Це значить, що рекомендувати їх ми не можемо. Якщо компанія не каже, скільки батарейок вона збирає за рік, хто їх переробляє та хто це фінансує, то це не прозора схема», – каже керівниця проекту «Батарейки, здавайтеся» Любов Колосовська.

Все це відбувається тому, що за переробку батарейок треба платити. Переробка однієї тонни батарейок на заводі Recupyl у Польщі складає близько 300 євро. До цього ще треба додати витрати на транспортування, оформлення та податки. Все це обходиться навіть дорожче, ніж сама переробка.

Ініціатива «Батарейки, здавайтеся» планує відвезти за кордон 55 тонн батарейок. Фінансування їхньої утилізації беруть на себе згадані торговельні мережі, а також 65 відповідальних компаній, учасників проекту Коробочки. Проте це лише крапля у морі.

«3250 тонн батарейок щорічно ввозять в Україну. Це тільки білий імпорт. Якщо ще додати чорний, то п’ять тисяч тонн набереться. Можна сказати, що 55 тонн на рік це приблизно 1 відсоток від усіх батарейок. Для того, щоб було більше, треба щоб в Україні був закон, за яким виробники були б змушені оплачувати переробку. Зараз вони роблять це добровільно з нашої подачі», – говорить Любов Колосовська.

Україна не може переробляти батарейки

Ще у 2018-му міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак визнав: в Україні немає жодного підприємства, яке належним чином може утилізувати та переробляти батарейки.

На думку Семерака, лише після того, як у нас створять відповідні умови, в Україну приходитимуть компанії, які утилізуватимуть батарейки.

Дослідження Львівської політехніки щодо шкоди батарейок

За переробку мають відповідати виробники

У 2016 році в Україні почали розробляти проект закону «Про батарейки, батареї і акумулятори». Над ними працював проект Twinning «Впровадження системи управління відходами електричного та електронного обладнання в Україні». Він мав на меті поступово наблизити українське законодавство з управління відходами до стандартів Європейського Союзу. Це передбачає Угода про асоціацію з ЄС.

Законопроект пропонує впровадити принципи, які вже довели свою ефективність в ЄС, зокрема, роздільний збір відходів та розширену відповідальність виробника. Вона зобов’язує виробників потурбуватися про переробку або утилізацію продукту, який вони постачають на ринок, після закінчення терміну його експлуатації.

У 2017 році робоча група завершила розробку проекту закону. Проте досі його навіть не зареєстрували у Верховній Раді. Керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна каже: для цього не було політичної волі.

Переробка батарейок не безкоштовна

«Насамперед треба ухвалити рамковий закон «Про управління відходами» замість чинного «Про відходи», де має бути передбачено положення щодо розширеної відповідальності виробника. Якщо цей законопроект вже майже пройшов урядові погодження, то законопроект «Про утилізацію батарейок» ще навіть не ходив туди. Зараз усі чекають новий уряд», – говорить Ольга Мелень-Забрамна.

Закон «Про управління відходами» закладає принцип розширеної відповідальності виробника. Вона полягає у тому, що виробник повинен відповідати за товар, який він випускає аж до моменту його утилізації.

«Механізм розширеної відповідальності діє так, що виробники спільно засновують організацію та сплачують у неї внески. За рахунок цих внесків організація вже займається збором і утилізацією їхньої продукції. У нашому випадку – батарейок. Що більше буде членів у такій організації, то буде вигідніше їм», – пояснює керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина».

1% батарейок збирають для подальшої переробки

Як у Європі?

Втілює концепцію розширеної відповідальності виробника щодо поводження із відходам батарейок та батарей неприбутковий бельгійський завод ВЕВАТ. Його заснували у 1995-му великі виробники батарейок: Varta, Panasonic, Duracell. За рік тут відсортовують понад 3000 тонн батарейок, а точність сортування становить більше 99 %.

Завод обслуговує провідні європейські організації зі збору акумуляторів, переробників та виробників. Деякі компоненти батарейок можуть повторно використовувати виробники аналогічних батарейок. Це концепція економіки замкнутого циклу, яка передбачає якнайдовший обіг товарів та сировини зі збереженням їхньої якості.

У Бельгії вдається збирати близько 90 відсотків відходів батарейок. Цього показника досягли завдяки тому, що по всій країні встановили 24 тисячі пунктів збору батарейок. Відстань між найближчими пунктами збору батарейок не перевищує 400 м, а на 500 жителів Бельгії припадає по 1 контейнеру для батарейок.

Якщо порівняти із Черкасами, то маємо один контейнер на 90 тисяч населення (280 тисяч на 3 стаціонарні контейнери).