На районі. Випуск 7. Дахнівка

Сьома серія «На районі» про найстаріший район міста – Дахнівку. Ви побачите історію району від найдавніших людських поселень до курорту царської доби

Історія цього району давніша навіть за історію найстарішого району Черкас – Митниці. Сюди приїжджали відпочивати мандрівники і поети, залишаючи спогади про село на околиці Черкас. Сьома серія «На районі» – про Дахнівку.

Сучасне, відоме нам село Дахнівка, з’явилося у 18 столітті. Кажуть, що його назва походить від імені «Дахно» – спотвореного імені «Данило». Ким був цей Дахно: першопоселенцем, місцевим старостою чи паном – невідомо. Але точно відомо, що правильний наголос у цьому слові на звукові «і» – Дахнівка. Хоча історія цього дніпровського узбережжя починається набагато раніше загадкового Дахна.

Стоянка «Дніпровець»

«Там, за моєю спиною, ще років 15 тому знаходилась одна з найдавніших на території нашої області і Дахнівки людська пам’ятка – стоянка епохи мезоліту «Дніпровець». Датується вона 8-7 тисячоліттям до нашої ери. Це стояло декілька «чумів» – такі гостроверхі житла. Час від часу люди перекочовували з цими житлами. Таким чином жило 2-3 сім’ї. В районі Дахнівки налічується без малого 10 археологічних пам’яток, але всі вони значно молодші за віком на відміну від цієї», – розповідає археолог Михайло Сиволап.

Городище «Василиця»

Насправді на території Дахнівки до кінця п’ятдесятих існувало два села – Дахнівка й Василиця. Розбудовуючись, вони зрослися в одне. Умовним кордоном між двома селами є сучасна вулиця Кириченка. Зовсім поряд з Василицею розташоване городище, на якому жили люди ще до появи єгипетських пірамід.

«Тут жили представники Пивихенської культури приблизно 5 тисяч років тому. Всі ці скарби, могильники, селища на городах колишнього села Василиця свідчать про те, що життя тут справді вирувало і це було до того, як ми ще знаємо щось про Черкаси», – продовжує Михайло Сиволап.

Отож як переїдете Черкаси, верстов з пять, то і буде село Дахнівка. Вся дорога до Дахнівки йде великим густим бором, але трохи нудна, до йде по великих пісках. Сама Дахнівка село невеличке, уся людність, окрім попа, дяка, да двох родин жидів, усі селяни, хлібороби. З першого разу, як в’їдеш в село, – обгортає тебе враження дуже добре: на пригорку серед села біліє чепурненька церква, головна вулиця в селі широка, чиста, смітників нема, домки біленькі, чепурненькі, з великими вікнами. Дивлячись на ті домики думаєш, що в Дахнівці не ледачий побут економічний.

Олександр Кониський

Так писав про Дахнівку український письменник Олександр Кониський. У 1892 році він створив етнографічний нарис, який описує побут старого села. Це єдине історичне джерело, яке розповідає про стару Дахнівку. Олександр Кониський був одним з тих, хто приїздив у Дахнівку на відпочинок з європейської частини Російської імперії. До появи соснівського курорту на початку 20 століття до Черкас їхали відпочивати саме в Дахнівку.

«Добрий дохід дахнівчанам давали дачники – вони жили по всій Дахнівці. Але найбільше відпочивало на кутку «Лебеді» – Дахнівка тоді була поділена на кутки, «Іванці, «Лебеді» і так далі. Дахнівчани навіть більше звертали увагу саме на дачників, ніж на сільськогосподарські роботи. Будували спеціальні будівлі для дачників, і вийшли за межі Дахнівки. Потім почали платити гроші в державну казну і будувати будинки у Соснівці», – каже дахнівчанка Валентина Черненко.

Соснівська дача

Валентина Черненко більше п’ятдесяти років пропрацювала в єдиній дахнівській школі номер 29, зберігаючи історію свого села.

«Сама я українка, корінна дахнівчанка. Люблю дітей, люблю своїх вчителів, які вчили мене і прищепили мені любов до Дахнівки. Тому мені хочеться донести якнайбільше дітям про історію їхнього села, про те, як жили їх діди та прадіди, – продовжує Валентина Черненко. – Люблю свою Дахнівку, красива вона влітку і зимою, красива восени, квітуча весною, а людям її немає ціни, кращою в світі немає – ні».

Валентина Черненко

У 1950 році території Дахнівки і Василиці приєднали до Геронимівського колгоспу імені Микити Хрущова та назвали «Радянська Україна».

У середині 19 століття до Черкас приїздить польський історик Едвард Рудіковський. Спілкуючись з місцевими жителями, він почув, що біля села Дахнівка колись була перша козацька січ. Втім, чи була вона саме дахнівською та чи була взагалі – невідомо. Оскільки сучасна, відома нам сьогодні Дахнівка виникла на 200 років пізніше «дахнівської» Січі. Сьогодні її назву носить одна з головних вулиць Дахнівки, а також колишній дитячий табір «Орлятко».

Табір «Орлятко». Фото: Ігнат Діамент

У будівництві цього табору брало участь 15 черкаських підприємств. Табір «Орлятко» відкрився в 1959 році та міг приймати близько 500 дітей за зміну. В 2013 році на місці вже занедбаного радянського табору відкрився табір «Дахнівська Січ», який працює по цей день. Табір став місцем проведення патріотичних з’їздів, фестивалів та ігор. Орлятко разом з табором Дніпровець, базою «Динамо» в радянські часи продовжили ідею курортних зон на березі Дніпра. Ще одним з таким закладів є станція «Юний моряк» – база черкаського клубу юних моряків.

База клубу юних моряків

«База флотилії юних моряків була збудована ще за часів Радянського Союзу у 70-ті роки німецькими будівельниками. Вони тут будували газопровід і жили на цій базі. Потім вони поїхали і цю базу передали Клубу юних моряків. Клуб було створено в 1973 році. З тих часів тут проводять заняття. На цих шлюпках наші діти виходять у плавання, вони можуть бути як вітрильними, так і весловими. Ще у нас залишився один єдиний навчальний катер, який в 1978 році придбали для клубу. Це надзвичайна подія для дітей, коли ми виходимо на Дніпро. Якщо раніше вони тільки мріяли про те, щоб постояти за штурвалом, завести двигун, то тепер вони все це роблять самі», – розповідає директор Клубу юних моряків Владислав Підгурський.

Навчальний корабель «Кузьміч»

На базі черкаського Клубу юних моряків зараз перебуває єдиний навчальний катер «Кузьміч».

«Чому називається «Кузьміч»? Це був позивний нашого легендарного земляка, полковника Головного управління розвідки Вячеслава Анатолійовича Галви. Він загинув в 2014 році на Сході, захищаючи Україну», – продовжує Владислав Підгурський.

У серпні 1982 році обласне керівництво вирішило з’єднати Дахнівку з Черкасами через територіальну та економічну близькість. Відразу після приєднання влада перейменувала 27 сільських вулиць, назви яких дублювали міські. З’єднання з Черкасами мало перетворити Дахнівку на повноцінний мікрорайон Черкас. Але Перебудова залишила Дахнівку такою, якою вона і є сьогодні. Вона нічим не відрізняється від звичайного приміського села.

Повідомлення про приєднання Дахнівки до Черкас