Можлива загроза для життя ваших дітей та онуків – таке попередження з’явилося наприкінці минулого року на Митниці. Автор цього попередження стверджував, що хвилі від нових мобільних станцій можуть завдати шкоди всьому живому на подвір’ях і в квартирах. Ми з’ясували, чи справді ці базові станції є небезпечними.
Через страх і нерозуміння технічних аспектів люди часто перебільшують загрози, пояснює Максим Осадчий, головний спеціаліст управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства в області. Раніше ця служба контролювала встановлення і роботу мобільних станцій.
“У нас був випадок у селі Мошни. Там була базова станція. Місцеві жителі скаржилися, і ми виїхали на місце разом із представником оператора. Люди зібралися, були дуже агресивними, навіть з сокирами. Хтось казав, що мруть бджоли, хтось – що хворіють. Представник оператора відкрив станцію і показав людям, що вона не працює, живлення не підключене. Станція навіть не працювала, а люди накручували себе”, – розповідає Максим Осадчий.
У 2007-2010 роках до Санітарно-епідеміологічної служби надходило багато скарг на мобільні станції, особливо активними були жителі Сміли та Умані. Тоді санепідемслужба контролювала проєктування, розміщення та експлуатацію вишок. Наразі ж Держпродспоживслужба не має таких повноважень, тому не знає, скільки станцій існує і як вони працюють.
Дозволене випромінювання
Раніше державні санітарні норми дозволяли максимальний рівень електромагнітного випромінювання на рівні 2,5 мкВт/см². У 2017 році цей поріг підняли до 10 мкВт/см², як у Європі. МОЗ також скасувало санітарні паспорти, які оператори мали отримувати для кожної станції.
“Є чинні санітарні норми, які визначають вимоги до мобільних станцій, але немає контролю. Усі базові станції відносяться до низького ступеня ризику, тому наша служба має право перевіряти їх раз на п’ять років. Ми не можемо самостійно піти на перевірку без дозволу МОЗ. На жаль, МОЗ ще жодного разу не давало дозволу на перевірку таких об’єктів”, – говорить Максим Осадчий.
Якщо станцію встановлюють без фундаменту і несучих конструкцій, як на дахах будівель, то не потрібно отримувати дозвіл від Державної архітектурно-будівельної інспекції. Проєкт розробляє організація, яка встановлює станцію, і це зазвичай тимчасова конструкція, яку встановлюють за кілька днів.
“Для вимірів потрібно знати параметри станції: потужність, кути нахилу антени, відстань до житла. Ці дані раніше були вказані в санітарному паспорті, а тепер – у проєктній документації. Але у нас немає доступу до неї. Якщо буде дозвіл на перевірку, ми можемо запитати документи, але для цього потрібен дозвіл МОЗ”, – додає Максим Осадчий.
Навіть з дозволом, виміри провести буде складно, оскільки на всю область був один прилад у лабораторному центрі, який зараз не повіряють, бо виміри ніхто не замовляє.
Безпечність станцій
Щодо безпеки, Максим Осадчий зазначає, що базові станції мобільного зв’язку можна встановлювати де завгодно, навіть у навчальних закладах. Якщо технічні параметри відповідають нормам, хвилюватися не варто. Безпечна відстань від станції може коливатися від 50 до 200 метрів залежно від технічних характеристик.
Якщо люди занепокоєні, вони можуть тиснути на власника будівлі чи території. “Мобільні оператори не встановлюють станції без згоди власника. Вони укладають договір оренди. Якщо власник розірве договір, оператори підуть”, – додає Максим Осадчий.
Сьогодні базові станції часто маскують під фасади будівель, покрівлі, ліхтарні стовпи чи рекламні щити. У Києві є станція навіть у фонтані.
На наш запит в Інституті громадського здоров’я ім. Марзєєва відповіли, що довготривале опромінення електромагнітним полем, що перевищує рівень 2,5 мкВт/см², може викликати порушення в нервовій, серцево-судинній, імунній та ендокринній системах організму. Тривале користування мобільним телефоном може призвести до втоми, головного болю, послаблення пам’яті, підвищення дратівливості, погіршення зору, швидкої зміни настрою та ускладнення різних хвороб.