Цей район, який міг би називатися другим Хімселищем через його призначення для працівників хімічних заводів, сьогодні відомий як район «Д» – промислова зона на окраїні Черкас.
Район розташований далеко на околиці міста. Збудований для хіміків та переселенців з інших частин Черкас, сьогодні він відомий під загадковою назвою – район «Д». Дев’ятий випуск проекту «На районі» присвячений саме цьому району.
Історія району
Ще 60 років тому тут була лише дорога на Чигирин і поля. Все змінилося з появою Кременчуцького водосховища та хімічної промисловості. Першими тут заселилися колишні мешканці черкаської Митниці та навколишніх сіл, які постраждали від затоплення в 1960 році. Таким чином, район «Д» отримав великий приватний сектор. У середині 60-х років тут почали будувати перші хрущовки для працівників хімічних заводів.
Приватний сектор та «хрущовки»
«Коли створили Кременчуцьке водосховище, людей з Митниці переселили сюди. До цього тут були сади. З 70-х років повністю працювали підприємства «Хімволокно», «Азот», Шовковий комбінат, і людям потрібне було житло. Влада вирішила заснувати район «Дніпровський». Наш будинок був першим, ми з чоловіком заселилися сюди 22 лютого 1972 року. Район був новий, з незручностями – погані дороги, недостатній транспорт. Але згодом район розбудували. Спочатку тут переважно жили хіміки – з Азоту, Хімреактиву, Хімволокна. Ми тут вже 47 років і я не проміняю цей район ні на центр, ні на Митницю, ні на ПЗР. Я його люблю», – розповідає мешканка району «Д» Олександра Ткаліч.
Перша «хрущовка» на районі «Д»
«Кілька років тому на тиху міську околицю прийшли будівельники. Починали, як кажуть, з нуля. Невдовзі тут виросли перші п’ятиповерхові панельні будинки. Архітектори планували створити сучасний мікрорайон з багатоповерховими будинками, впорядкованими вулицями, магазинами, культурно-освітніми закладами. Хотілося, щоб жителям тут було зручно», – писала газета «Черкаська правда» у 1975 році.
Хімреактив
Багато жителів району «Д» працювали на заводі «Хімреактив». Тут виготовляли каучук, а з 60-х років почали виробляти промислові реактиви.
Спогади працівників
«Ми виготовляли реактиви, які потім йшли на переробку. Сульфат амонію використовували як добриво. Етиловий і сірковий ефіри – у медицині. Потім почали виробляти медичні препарати, такі як «декамін», який відправляли до Риги для виготовлення пігулок проти ангіни. Випускали також «перемикаїн» для серцево-судинних захворювань. Останній раз ми працювали над виробництвом декаміну у 1997 році. Після цього замовлень не було – Прибалтика від’єдналася, а Росії це не потрібно було. Виробництва закрилися, почали виготовляти пестициди. Сьомий цех, наприклад, виробляв пестициди для знищення бур’янів. До 2000 року виробництв вже не було, тому розробили креми та дезодоранти», – розповідає працівниця заводу Алла Арсеменко.
Алла Арсеменко працює на «Хімреактиві» з 1961 року до сьогодні. Враховуючи шкідливий стаж, вона працює вже 114 років.
«Справжні хіміки працюють до кінця. На заводі до розрухи працювало три з половиною тисячі людей. У 2005 році почалися масові скорочення. Більшість цехів з 2000 року не працюють, залишилися лише деякі, мій рідний цех чистить борну кислоту для атомних станцій», – каже Алла Арсеменко.
Сьогоднішній стан
Сьогодні підприємство збанкрутувало, більшість цехів занепадають, а невелику частину використовують приватні фірми.
Хлібокомбінат
У 60-их роках радянська влада продовжувала розвивати промислову зону на окраїні, будуючи нові підприємства. Першим з них став новий корпус Черкаського Хлібокомбінату. Ольга Бровченко працює на Хлібокомбінаті вже майже 50 років.
«Хлібзавод запустився у 1966 році, я прийшла у 1969-му. Мені було 17 років. Хлібокомбінат включав цехи на вулицях Ільїна та Урицького. На Урицького виробляли булочки до 1984 року, поки не побудували новий цех і не переїхали сюди. Це був новий завод з новим обладнанням. У той час більше людей йшло працювати на хімічні підприємства, такі як «Азот» та «Хімреактив», де було більше молоді», – розповідає Ольга Бровченко.
Аврора
У 1975 році до промзони району «Д» переїхав лакофарбовий завод «Аврора» із Соснівки. Його історія почалася у 1933 році, коли підприємство виготовляло будівельні матеріали і сувеніри. У 1974 році на базі підприємства відкрили сувенірний завод, а «Аврора» переїхала до району «Д».
Сучасний стан заводу
«Я працюю на «Аврорі» з 1985 року. Спочатку тут виготовляли сувеніри, значки для піонерів та жовтенят. Потім завод виріс, виробляли оліфи, гальмівну рідину, різні фарби. Зараз виготовляємо лакофарбові матеріали для промисловості, декору, обробки дерева та дорожньої розмітки», – розповідає працівниця заводу Наталя Догадайло.
«Працюю тут з 2004 року, бачив усі зміни – від пострадянського заводу до сучасного виробництва», – додає комерційний директор заводу «Аврора» Олександр Догадко.