Для нього фотографія – це вираження душі
Сергій Криниця, черкащанин, який захоплюється фотографією та подорожами, вже десять років досліджує світ через об’єктив камери. Він читає Андруховича, захоплюється старовинною архітектурою, грає на гітарі й обожнює піші прогулянки. Однак найбільше його захоплення – це фотографія. Про своє хобі, творчі плани та досягнення нам розповів Сергій.
Все почалося з подорожей
Сергій займається фотографією з сьомого класу. Спочатку він знімав друзів, а пізніше – студентські вечірки. Під час навчання в університеті він активно подорожував, і саме тоді фотографія стала для нього серйозним заняттям. Подорожі зробили його шанувальником пейзажів та архітектури.
Він відвідав близько 20 європейських країн, серед яких Латвія, Франція, Данія, Швеція, Швейцарія, Норвегія, Італія та Австрія. Однак найбільше його вразила Словенія, куди він повертався вже чотири рази. За словами Сергія, Словенія – це поєднання швейцарських пейзажів та української ментальності.
Фотографія як хобі
Для створення гарної світлини одного везіння недостатньо. Часто Сергій годинами чекає на потрібне освітлення або навіть мерзне, мокне і піднімається високо в гори. Така рутина пейзажного фотографа.
“Я не жертвую чимось великим. Я не військовий репортер, який ризикує життям. Моя робота полягає в тому, щоб пізно лягати спати і вставати до сходу сонця, аби встигнути на місце зйомки із потрібним світлом”, – розповідає Сергій.
Сергій працює викладачем у банківському інституті, де викладає фінанси. Це не дозволяє йому повністю присвятити себе фотографії, але він не прагне перетворити хобі на професію. “Фотографія – це стан душі, це мистецтво, це те, чим я живу. І про гроші я думаю в останню чергу”, – каже він.
Хобі, що приносить дохід
Перша продана фотографія принесла Сергію 20 доларів. Це було фото Києва, яке купило видавництво для кишенькового путівника. Найбільший дохід він отримав за фотографію Чигирина – кількасот доларів. Найпопулярнішою виявилася світлина норвезької дерев’яної церкви XII століття, яку скачали двісті разів.
“Сьогодні у мене купили фото у далекому місті Перейра у Колумбії. Не знаю, для чого скачали фото Блакитного палацу, але приємно, що про Черкаси там знають і хочуть щось про нас розповісти”, – каже Сергій.
Фотографія для душі
Сергій не завжди ставить перед собою мету донести певну ідею через фотографію. Він просто показує те, що бачить сам. Одного разу він навіть пожалкував, що допоміг популяризувати Буцький каньйон на Черкащині. Після його фоторепортажу каньйон почали відвідувати туристи, які залишили багато сміття.
Сергій не любить знімати бруд, залишений людьми, і вважає, що його фотографії не зможуть змінити ситуацію. Але йому цікаво фотографувати тих, хто бореться з проблемами.
Постійний розвиток
Окрім фотографії та подорожей, Сергій захоплюється краєзнавством. Він досліджує старовинну архітектуру України, пише статті про маловідомі будівлі та видав подарункове видання «101 величний храм».
Нещодавно Сергій створив курс лекцій про подорожі, де розповідав, як подорожувати бюджетно та максимально корисно для особистого розвитку. Він також бере участь у фотоконкурсах та виставках, зокрема у Франції, Польщі та Бразилії, де представляв Україну.
Сергій продовжує шукати себе у фотографії, прагнучи створювати концептуальні знімки, які зачіпають людську душу. “Мистецтво – це процес, коли митець постійно шукає себе. Важливо не зупинятися на досягнутому, а постійно розвиватися і вдосконалюватися”, – підсумовує він.