Деякі експерти вважають, що ГАЕС є загрозою для довкілля, інші ж запевняють, що альтернативні джерела енергії для України наразі відсутні.
У 80-х роках минулого століття в селі Бучак розпочали будівництво Канівської ГАЕС, однак проект так і не був завершений. Незалежна Україна вирішила повернутися до цих планів. У липні 2016 року затвердили Програму розвитку гідроенергетики на наступні 10 років, в якій передбачено будівництво Канівської ГАЕС до 2023 року. Екологи попереджають, що нові ГЕС та ГАЕС негативно вплинуть на довкілля та землі громад, але енергетики стверджують, що альтернатив немає.
Гідроакумулювальна електростанція (ГАЕС) — це тип гідроелектростанції, що перетворює електричну енергію в потенційну енергію води для подальшого її використання при пікових навантаженнях.
Будівництво Канівської ГАЕС потужністю 3600 МВт розпочали у 1986 році, але зупинили в 1991 році. Оновлений проект передбачає зменшення потужності до 1000 МВт і тривалість будівництва шість з половиною років. Вартість проекту — 11,98 млрд гривень (приблизно 1,5 млрд доларів США за цінами 2013 року).
У квітні у Верховній Раді відбувся круглий стіл “Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики в Україні”, де екологи та активісти вказували на негативні впливи нових ГЕС та ГАЕС на довкілля. Також зазначалося, що подібний розвиток гідроенергетики не відповідає європейським стандартам, зобов’язанням за Угодою про асоціацію.
Проблеми з ухваленням Програми
За словами голови Національного екологічного центру України Руслана Гаврилюка, урядові рішення щодо Програми розвитку гідроенергетики ухвалювались з порушенням регламенту Кабміну та всупереч позиції Міністерства екології. Програма не відповідає як національним, так і євроінтеграційним нормам, що ставить Україну перед серйозним викликом на міжнародній арені.
Національний екологічний центр аналізував Програму розвитку гідроенергетики в контексті євроінтеграційних зобов’язань і підготував звернення до Прем’єр-міністра України. Дослідження показали відсутність економічного обґрунтування та альтернативних варіантів, тому центр закликає переглянути урядову політику в цій сфері.
Проект Канівської ГАЕС екологічний центр почав вивчати ще на початку 2000-х років. Зокрема, аналітичний документ “Що не так із Канівською ГАЕС?” відіграв важливу роль у призупиненні реалізації проекту. Європейський банк реконструкції та розвитку відмовився від фінансування, як і Світовий банк.
Банки та екологічні проблеми
Експерти зазначають, що банки відмовляються фінансувати ГАЕС через екологічні проблеми та недоцільність будівництва. Руслан Гаврилюк пояснює, що гідроенергетичні проекти в усьому світі оцінюються за протоколом сталого розвитку, який враховує 23 показники, включаючи впливи на культурну спадщину та довкілля. Українські гідроенергетики не дотримуються цих стандартів, тому міжнародні фінансові інституції обережно ставляться до таких проектів.
Виконавчий директор Національного екологічного центру України Дмитро Іванов додає, що уряд вже намагався обійти європейські стандарти, виділивши 500 млн гривень на проведення тендеру для першочергових заходів із будівництва Канівської ГАЕС. Проте на місцевому рівні обговорення цього питання практично не ведеться.
Соціологічні дослідження та місцеве населення
Соціологічні дослідження показали, що місцеве населення не володіє достатньою інформацією про проект і його наслідки. Місцеві жителі сподіваються на покращення життя від будівництва, але не знають про можливі ризики.
Керівництво “Укргідроенерго” обіцяє витратити більше 300 млн гривень на розвиток Канівського району.
Підтримка європейської спільноти
Експерти сподіваються на підтримку європейської спільноти в донесенні об’єктивної інформації про порушення урядових процедур. Закон “Про стратегічну екологічну оцінку” передбачає оцінку екологічних наслідків при розробці важливих державних документів.
Розвиток гідроенергетики
Експертка з відновлюваної енергетики DiXi Group Анастасія Єрмакова вважає, що розвиток гідроенергетики необхідний. ГЕС та ГАЕС ідеально підходять для маневрування потужностями, особливо з огляду на зношеність теплових електростанцій та залежність від імпортного палива.
Проте, фінансування Програми є викликом, як і вирішення екологічних питань, пов’язаних із будівництвом нових потужних гідроагрегатів. Відмовитися від гідроенергетики неможливо, але програму варто переглянути для зменшення екологічних ризиків.
Заключення
Експерти відзначають, що розвиток гідроенергетики необхідний для енергобалансу України, але він має здійснюватися з урахуванням екологічних стандартів та зобов’язань перед ЄС.