Для цього розробили законопроект «Про упаковку та відходи упаковки»
Виробники відповідатимуть за переробку, держава створюватиме умови для роздільного збору, а споживачі сортуватимуть відходи. Така модель взаємної відповідальності пропонується у новому законопроекті «Про упаковку та відходи упаковки». Очікується, що його ухвалення дозволить частково переробляти та повторно використовувати шкідливий для довкілля пластик. Досі Україна славилася лише рекордними обсягами його захоронення на полігонах.
Черкащанка Дарія Люта вирішила поборотися з сумною українською статистикою. Вже півроку вона обмежує використання пакетів і пластикових пляшок у своїй родині.
«Усе почалося з того, як я стала веганом і почала дбати про екологію, але зрозуміла, що одного веганства замало, щоб урятувати планету. На сьогодні я відмовилася від поліетиленових пакетів і замінила їх тканими торбинками. Також обмежила використання пластикових пляшок, купивши багаторазові. Загалом це не складно. Складніше з продуктами, де не можна замінити тару, і треба бути напоготові, щоб касири не складали все в пакети. Це трапляється постійно, але я розумію, що це їхня робота», – розповідає Дарія.
У 2017 році в Україні переробили та утилізували лише близько 6,6 % побутових відходів, з яких майже 2,5 % спалили, а понад 4 % потрапили на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи. Решту відправили на сміттєзвалища.
Водночас наша промисловість імпортує вторинну сировину. У 2017 році в Україну імпортували майже 350 тисяч тонн макулатури (на $70 мільйонів) та майже 40 тисяч тонн вторинних полімерів (на $14,4 мільйони).
Поки Україна відправляє відходи на сміттєзвалища, країни ЄС успішно їх переробляють, компостують і спалюють для отримання енергії. Наприклад, у Бельгії, Данії та Швеції лише один відсоток відходів захоронюють. У нас – понад дев’яносто відсотків.
Ігнорування проблеми захоронення відходів на полігонах шкодить довкіллю та здоров’ю українців. Також цінні сировинні ресурси, які можна отримати з відходів упаковки, не включаються в економічний обіг, а захоронюються на полігонах. Це змушує промисловість купувати вторинну сировину за кордоном. Водночас в Україні постійно не вистачає паливних ресурсів. Використовуючи відходи, можна виробляти електроенергію, тепло, біогаз і біопаливо, економлячи енергетичні ресурси.
Закон України «Про упаковку та відходи упаковки» покликаний змінити ситуацію. Він спрямований на виконання Директиви 94/62/ЄС. Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС, Україна зобов’язалася реформувати сферу поводження з побутовими відходами та гармонізувати законодавство із європейськими вимогами.
Проект закону розробив Офіс ефективного регулювання (BRDO), консультувавши Міністерство екології та природних ресурсів України. Попри те, що схожі проекти вже реєстрували у Верховній Раді, цей проект суттєво відрізняється, оскільки передбачає систему розширеної відповідальності виробників та депозитну систему.
В Офісі ефективного регулювання зазначають, що ухвалення проекту закону у поєднанні зі встановленням високої вартості захоронення відходів дозволить щороку повертати в господарський обіг:
- до 1 мільйона тонн макулатури;
- до 300 тисяч тонн пластику;
- до 600 тисяч тонн скла.
Відповідальність за збирання, переробку та утилізацію упаковки пропонують покласти на виробників та імпортерів товарів в упаковці. Виробники можуть діяти самостійно або створити неприбуткову організацію (ОРВВ), яка фінансуватиме збір та утилізацію відходів упаковки.
ОРВВ конкуруватимуть за учасників, пропонуючи вигідні умови (низькі ставки внесків, розгалужену мережу збору відходів, вигідні умови контрактів з комунальними службами тощо).
«Організації розширеної відповідальності давно діють у Європі. Наприклад, у Німеччині 80 % внеску йде на забезпечення збору і транспортування відходів упаковки, а 15 % – на переробку. Решта коштів залишається на підтримку діяльності організації. Важливо, щоб діяльність такої організації була прозорою, щоб уникнути монополізації. Для цього пропонується виробникам вступати в організацію, щоб контролювати та наглядати за її діяльністю», – зазначає еколог Алла Войціховська з МБО «Екологія-Право-Людина».
Сутність депозитної системи полягає у додаванні певної суми до вартості кожної одиниці упаковки, яка повертається споживачу при здачі упаковки на переробку. Таким чином, споживачі стають зацікавленими у первинному сортуванні відходів упаковки та доставці їх у пункти прийому.
Держава повинна створити мережі пунктів прийому (на базі магазинів) та організувати систему для взаєморозрахунків між виробниками товарів в упаковці та приймачами відходів упаковки, які повертають споживачу депозитну вартість упаковки.
На першому етапі ціни на товари в упаковці можуть зрости на 5-15 %, але споживачі, сортуючи та збираючи відходи, зможуть повернути ці кошти та заощадити в майбутньому.
Запровадження такої системи дозволить забезпечити роздільне збирання відходів упаковки, зменшити обсяги захоронення несортованих відходів та збільшити кількість вторинної сировини для промисловості.
Як приклад простішої моделі обміну упаковки на товар, наводять ініціативу магазину «Сільпо». В одному з київських супермаркетів відкрили станцію прийому сортованих відходів. Споживачі, що здають відходи упаковки до «Сільпо», отримують додаткові бали на карту «Власний Рахунок», які можна обміняти на товари.
Проект закону також передбачає заборону безкоштовного розповсюдження пластикових пакетів та підвищення їхньої вартості. Це стимулюватиме споживачів обирати екологічно безпечні замінники.
Виробникам та продавцям заборонять:
- Безкоштовно розповсюджувати пластикові пакети.
- Продавати пластикові пакети за ціною нижче граничної, встановленої Кабміном.
- Схиляти споживачів купувати пластикові пакети.
Водночас, обмеження не будуть застосовуватися для пакування свіжого м’яса, риби, птиці та замороженої продукції.
Громадські організації давно борються за обмеження використання поліетиленових пакетів в Україні. Петиція з цього приводу вже набрала необхідні 25 тисяч голосів і буде розглянута урядовцями.