Коли гасиш вогонь, стать неважлива. Як черкащанка стала першою пожежницею в Україні

Анастасія Клочко доводить, що поділ на «чоловічі» та «жіночі» професії вже не актуальний

На початку року 4-річна британка Есмі вирішила, що хоче бути хлопчиком, бо дівчаток-пожежниць не буває. Тоді рятувальниці з усього світу підтримали дівчинку та почали надсилати їй вітання. Була серед них і Анастасія Клочко. Вона – перша пожежниця в Україні. А відтак до неї постійно прикута увага. Черкащанка сподівається, що жінок у її професії ставатиме більше, адже гендерним стереотипам не місце у сучасному світі.

«Служба порятунку на те і є, щоб допомагати. Труднощі треба долати. Більше доводиться працювати, коли починається опалювальний сезон, і всі вмикають груби та каміни або коли замітає у хуртовини. Якось було, що за добу тринадцять разів виїжджали на виклики. Найскладніше для мене, коли їдеш на виклик і знаєш, що в будівлі потерпілий або, не дай Бог, загиблий», – зізнається Анастасія Клочко.

Родом із Білозір’я жінка працює у Черкаському гарнізоні. У жовті вже буде рік, як вона на цій посаді. До цього сім років Анастасія була диспетчеркою пожежного зв’язку – приймала виклики. Каже: вроджена непосидючість не дозволяли їй всидіти на одному місці.

«Якось ми їхали своєю машиною із сусіднього села і нас на дорозі зупиняє чоловік. Видно, що в нього паніка. Просить допомоги, бо горить будинок. У будинку задимлення – чоловік курив у приміщенні. Ми його витягли. Все добре закінчилося. То, певно, був знак, що треба рухатися далі. Я тоді ще працювала диспетчеркою. Пішла до керівництва, мені відмовили, мовляв не положено жінкам. Подумала, що, мабуть, поки що не час», – пригадує Анастасія.

Перша пожежниця в Україні
Анастасія Клочко отримала грамоту « За заслуги перед українським народом»

У 2017 році Міністерство охорони здоров’я скасувало наказ, що визначав перелік із 450 заборонених для жінок професій. Серед них була і професія пожежника. Цією можливістю і скористалася черкащанка.

«Торік я брала участь в обласних змаганнях на найкращого рятувальника. Ми піднімали рукав на вежу висотою у чотири поверхи, заливали мішені пострілом з пожежного рукава і рятували «потерпілого» (манекен вагою 80 кг). На тих змаганнях я посіла третє місце і остаточно зрозуміла, чим хочу займатися», – говорить Анастасія.

Після таких результатів Анастасії вже не могли відмовити. Пройшовши двомісячне стажування, вона стала пожежницею. Анастасія каже: була готова до труднощів, бо розуміла, куди йде.

«Мені запам’ятався перший виклик, на який я вже виїхала у своєму бойовому одязі. Це було шосте січня. Ми їхали в дачний кооператив. Холодно було, на вулиці мете. Я їду і думаю, що ж там буде. Пожежу у будинку загасили, але оскільки балка ще тліла, ми не мали права поїхати, поки не ліквідували пожежу повністю. Тоді ми пробули там десь із чотири з половиною години. Коли повернулися в частину, я просто перевернула взуття і звідти полилася вода. Тоді я подумала: хоч би більше сьогодні нікуди не їхати», – розповідає рятувальниця.

Тато сказав: «Мені гордо, що моє прізвище так прозвучало»

Якщо до важкої та небезпечної для життя роботи черкащанка була готова, то для її родини це стало не надто приємним сюрпризом. Хоча сьогодні батьки та чотирнадцятирічний син приймають вибір жінки.

«У родині довго не знали про мої наміри. Тримала це в секреті. Вже коли приїхала додому, кажу: «Мама, сідай подивимося відео – у нас журналісти були». Мама дивиться то на мене, то у телевізор. Потім каже: «Настя, це ж не твій підрозділ». Бачить, що ми на виклик їдемо. Мамі було важко прийняти це, але зараз уже змирилися. Але все ще дуже переживає за мене. А тато сказав: «Мені гордо, що моє прізвище так прозвучало». Він пишається мною», – говорить жінка.

Утім, каже жінка, люди, які її знали з дитинства, такому вибору професії не здивувалися.

Перша пожежниця в Україні
Анастасія Клочко на виклику

«У рідному селі мене добре знають і знають мій характер. Мене з дитинства дразнили босячкою. Завжди більше з хлопцями дружила. Тренування з вільної боротьби – Настя одна, з кікбоксингу – знову одна, з карате – теж. У школі на задній парті – обговорення футболу. Додому теж іду з хлопцями. І робота в мене така, що простіше з чоловіками знаходити спільну мову. Коли зустріла класну керівницю, вона мені сказала: «Настя, я знала, що ти підеш на цю посаду, ти потягнеш. Ти в нас по школі такий був вогонь, і залишаєшся такою», – говорить черкащанка.

Анастасія Клочко любить руйнувати шаблони. Вона поєднує «чоловічу» роботу із «жіночим» хобі, і не бачить у цьому нічого дивного.

«Я завжди була непосидюча. Мені було нудно працювати диспетчеркою. Бувало, підміну посаджу, біжу до хлопців, і кажу: «Дайте я подивлюся, як ви робите». Якось мама запропонувала спробувати вишивати. Кілька разів я відмовлялася. А потім одну ікону вишила, згодом іншу. А потім вона мені каже: «Ти вишиєш і сукню». Я не вірила, але вишила одну і другу. Поки що вдається поєднувати свою жіночу та чоловічу половини», – розповідає Анастасія.

Стараюся, щоб не думали, що слабша. Я – сильна

Робота Анастасії викликає у людей інтерес. Хтось уже впізнає, хтось починає розпитувати, деякі посміхаються і перепитують, чи не жартує.

«Люди часто дивуються. Тому коли знайомлюся з кимось, намагаюся «не бити» в лоб одразу, а тому кажу, що працюю диспетчеркою. Коли і далі розпитують, відповідаю, що в пожежній частині. Був реальний випадок, коли новий знайомий, дізнавшись, що я працюю у черкаській пожежній частині, став розпитувати, чи правда, що у нашому місті працює перша жінка-пожежниця. Йому хотілося дізнатися подробиці. Тоді вже довелося зізнатися, що йдеться про мене, що я і є та сама рятувальниця», – розповідає Анастасія.

Бачити жінку у ролі пожежника наше суспільство ще не звикло. Черкащанці все ще доводиться стикатися зі стереотипами про «жіночу» та «чоловічу» професію.

Перша пожежниця в Україні
Анастасія Клочко разом із колегою підтримала чотирирічну Есмі

«За нормативним документам нас не розрізняють, чи чоловік ти чи жінка. Усі на рівні працюємо. Коли гасиш пожежу, то статі навіть і не видно, бо у бойовому одязі нас неможливо розрізнити. Поблажок теж не може бути, бо це командна робота, де чітко розподілені функції. Більшість колег підтримує, але є й такі, хто не сприймають мене. Але це їхня проблема. Хай вони розберуться в собі. Я голову ламати собі не буду, чому вони так вважають, що жінки не можуть виконувати таку роботу», – говорить Анастасія.

Анастасія Клочко буде рада вітати у лавах пожежників і жінок, хоча розуміє, що така робота підійде одиницям незалежно від статі.

«Зараз хочеться показати, що жінка із чоловіком – рівна. Хто знає, що я тут працюю, кажуть: «Ой, Настя, це так важко, я б не змогла». Розумію, що це робота з нелегких. Розумію, що не кожна жінка піде. Я не хочу показувати себе героєм, але в цій роботі я працюю на рівні з усіма. І я доводжу це щодня. Стараюся, щоб не думали, що слабша. Я – сильна. Я не відставатиму. Щоб наші чоловіки не думали, що жінки можуть проявити себе тільки на кухні. Хай вони бачать нас і на таких посадах», – каже пожежниця.