«Поки труба димить…» Якою була тютюнова фабрика у Черкасах

Розказуємо, як змінювалася черкаська «табачка» протягом 133 років свого існування

Тютюнова фабрика не працює у Черкасах дванадцять років. Замість виробництва цигарок там з’явився культурно-освітній центр. Місто втратило підприємство, яке було найбільшим платником податків у Черкасах. А черкащани – сотні робочих місць. Від фабрики залишилося лише приміщення і назва – «табачка». Її досі використовують місцеві, коли ведуть дитину на гурток у приміщення колишньої фабрики або їдуть звідти в село чи на дачу. Поблизу стоїть автобусна зупинка. Якою ж була ця «табачка», коли підприємство працювало, а цигарки з Черкас курили не лише в Україні, розказав краєзнавець Сергій Ганницький для рубрики «Ретро».

Тютюнову фабрику збудував у 1878 році Арон Зарицький. Він був купцем першої гільдії, а згодом членом Черкаської міської думи. Фабрика складалася з двох відділень: виробництва турецького тютюну і махорочного відділення. 122 людини виготовляли курильний тютюн, цигарки, махорку курильну, нюхальну і пресовану. Все це курили у всіх містах Російської імперії. Тютюн, з якого виготовляли продукцію, привозили з України, Кавказу, Криму. У 1884 році на продукції заробляли 258 тисяч рублів в рік.

фото черкаси тютюнова фабрика
Тютюнову фабрику збудував у 1878 році купець Арон Зарицький

У 1920 році фабрику Зарицького націоналізували. Відтоді вона називалася «Перша державна табачно-махорочна фабрика імені Червоного Жовтня».

Через 15 років після націоналізації Черкаську фабрику вважали однією з найкращих, каже краєзнавець. Тоді на фабриці збудували власну електростанцію та котельню, парові сушки замінили на два газових сушильних барабани. Збудували й фабричну трубу для котельні. Вона стала символом виробництва. «Пока труба дымит – мы живем, работаем, развиваемся», казали тоді. Також збільшили й потужність виробництва. Працівники за дві зміни пакували дві тисячі ящиків махорки.

фото тютюнова фабрика Черкаси
Цех тютюнової фабрики 1926 року

Щоб фабрика не дісталася окупантам, обладнання демонтували, а парові котли підірвали

Під час Другої світової фабрику закрили, парові котли підірвали, щоб не дісталися окупантам, а обладнання демонтували і евакуювали в місто Усмань Воронезької області. Там фабрику організувати не вдалося, тому люди з обладнанням поїхали в місто Алатир Чувашської республіки. Там почали випускати махорку для фронту.

У 1941-му Черкаси захопили німці. На території фабрики вони облаштували склад і сушку тютюну який вони надсилали на цигаркові фабрики Німеччини.

фото тютюнова фабрика Черкаси

фото тютюнова фабрика Черкаси

Після війни будівельники Другого Українського фронту відновили черкаську «табачку». Із Чувашії привезли обладнання і встановили його. У 50-их випускали цигарки «Беломор-канал», «Прибой», «Шахтерские», «Казбек», «Юбилейные». Махоркові сигарети «Прима» стали торговою маркою і брендом ринку. 

цигарки черкаси тютюнова фабрика
Махоркові сигарети «Прима» стали торговою маркою і брендом ринку.

Житлові будинки, бази відпочинку, дитсадок – все для працівників фабрики та їхніх дітей

Із 60-их років підприємство повністю перейшло на виробництво жовто-тютюнових цигарок і вперше почало випускати цигарки з фільтром. Тоді Черкаська тютюнова фабрика стала однією з найбільших в Україні, каже краєзнавець.

Анна Тимофіївна пропрацювала на тютюновій фабриці 36 років. Прийшла працювати у 1965-му. Тоді на фабриці працювало 800 осіб.

«Прийшла сюди працювати, мені не було й 18 років. Спочатку ученицею у цигарковому цеху. Працювала за пакувальною машиною, яка укладала цигарки в пачки. А я пакувала ці пачки в коробки. Треба було дуже швидко порахувати 20 пачок і вкласти їх. Там пропрацювала п’ять років. Потім перейшла у відділ кадрів. Спочатку інспектором, а потім начальником відділу. Так до пенсії. Все життя пройшло тут», – каже жінка.

Жінка говорить, що коли виходила заміж, її прийшли вітати всі працівники фабрики. Брали шлюб у будинку культури при фабриці. А керівництво тоді вручило молодятам ключі від однокімнатної квартири.

фото тютюнова фабрика Черкаси
Через розвал Радянського Союзу виробництво зменшилося вдвічі

Протягом двох десятиліть – 60-70-их років, керівництво фабрики збудувало для своїх працівників два житлових будинки – на вулиці Жовтневій, 172 (нині Благовісна) та Петровського, 160 (нині Нарбутівська). Для дітей співробітників збудували двоповерховий дитячий садочок на 200 місць та піонерський табір «Орлятко». На 400 місць збудували й новий будинок культури «Ювілейний» (нині імені Івана Кулика). Також фабрика мала базу відпочинку «Сокирно». Жінка розказує, що при фабриці діяв драматичний гурток, хор, проводили спортивні змагання між цехами. Також працював магазин. У ній продавали всю продукцію фабрики.

фото черкаси тютюнова фабрика
В лавці при фабриці продавали всю продукцію, яку випускали

До 1990 року фабрика випускала 12 мільярдів цигарок на рік. Та через розвал Радянського Союзу виробництво зменшилося вдвічі. Фабриці не вистачало якісної сировини і технологічних матеріалів. Підприємство довелося реорганізувати в орендне. Всередині «табачки» з’явилися кілька малих підприємств. Вони випускали шпалери, переробляли і продавали браковані дефіцитні сигарети, переробляли табачний пил в таблетки.

Черкаська «табачка» в руках інвесторів

Щоб втриматися на ринку, Черкаська тютюнова фабрика почала співпрацювати з німецькою фірмою «Reemtsma». З 1993 до 2001 року німці вклали у черкаську «табачку» 39 мільйонів доларів. Протягом цих років на території фабрики збудували  перший в Україні біофільтр, який нейтралізує тютюнові викиди в атмосферу. Побудували новий сучасний медпункт, стоматологічний кабінет, фітнес-центр, басейн, дві сауни, спортивно-оздоровчий комплекс. Реконструювали покрівлю над усіма виробничими і побутовими приміщеннями. Створили сучасну хімічну лабораторію контролю якості сигарет.

У 1998 році згоріла покрівля та горище з вентиляційним обладнанням над триповерховим корпусом сигаретного виробництва. За німецькі марки відновили корпус, реконструювали комплекс фільтрів.

Але у 2001 році німецька фірма «Reemtsma» продала Черкаську тютюнову фабрику британській компанії «Gallaher». У 1998 році німці збудували тютюнову фабрику в Києві, виробничий майданчик якого міг істотно збільшити виробництво сигарет. Тому черкаська «табачка» стала для інвесторів непотрібною.

фото тютюнова фабрика Черкаси
Власниками Черкаської тютюнової фабрики були німці, англійці і японці

Нові власники перетворили тютюнову фабрику у Черкасах на закрите акціонерне товариство «Лiггетт-Дукат Україна». Але у 2007 році компанія «Japan Tabacco» придбала фабрику і перевезла устаткування до іншої фабрики у Кременчук. А черкаську «табачку» закрила. 2011 року компанія подарувала місту усі приміщення фабрики за умови, що там не буде комерції.

На території колишньої тютюнової фабрики розмістили Центр надання адміністративних послуг, Черкаський молодіжний центр, танцювальний клуб, шаховий клуб, спортивну школу, міський архів, спортивний клуб «AmbrosCrossFight». А рік тому там з’явився спортивний молодіжний хаб імені Сергія Амброса, де проводять різноманітні зустрічі, лекції, покази фільмів. Пустують лише склади та ангари.

З одного боку Черкаси втратили підприємство, яке платило мільйони податків у міський бюджет і давало тисячам людей роботу. З іншого – на її місці з’явилися приміщення, де займаються діти, надають державні послуги й проводять концерти. Працівники фабрики скажуть, що цей обмін не рівноцінний. Але нічого не зміниш. Бо це вже історія.