ХОДУ НЕМАЄ. Як Україну робитимуть безбар’єрною та для чого це потрібно

Із квітня всі будинки та споруди, а також необхідна інфраструктура мають обов’язково проектуватися з елементами доступності

Україна, доступна для всіх і кожного. Уже з квітня у нашій країні почнуть діяти нові державні будівельні норми. Вони передбачають обов’язкове створення безбар’єрного простору для маломобільних груп населення. Виконувати такі вимоги мають без винятку всі архітектори, проектувальники та будівельники.

Вадим Мазніченко відомий усій країні за проектом «Нескорені». На Донеччині воїн втратив праву ногу і ліву руку, проте знайшов у собі сили для повноцінного життя та занять спортом. Утім підтримувати спортивну форму у Черкасах – завдання не з легких. Місцева влада надала можливість воїнам безкоштовно займатися плаванням у комунальній установі, однак не передбачила доступність об’єкта.

Вадим Мазніченко розповідає сайту Про все: так, там є пандуси, але вони засипані снігом або будівельними матеріалами. У старому радянському приміщенні, де розташований басейн, вузькі проходи, які мають «гострі» сходинки, через що проїхати на візку самотужки не можливо. Там також незручно приймати душ, бо немає де сісти. А в туалетах є сходинки, через що людина на візку не може ними користуватися.

За словами голови ГО «Життя без бар’єрів» Лесі Валяєвої, будівлі загального призначення у Черкасах не можна назвати інклюзивними. 99% із них – недоступні для маломобільних груп населення. А це не лише люди з інвалідністю, а й мами з дитячими візочками, люди похилого віку, тимчасово травмовані, люди з будь-яким порушенням здоров’я без інвалідності та діти до 6 років. Найпроблемнішими у нашому місті є освітні, культурні, спортивні заклади, заклади громадського харчування та аптеки.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, інвалідність в Україні мають близько 10% від всього населення. 80% з цих людей є працездатними та активними. Проте реалізація їхніх прав неможлива, доки не буде створено реальної доступності в громадських закладах та житлових будівлях, на вулицях, у транспорті та іншій інфраструктурі. Створити безбар’єрне середовище в Україні покликані нові державні будівельні норми.

«Зараз майже 90% пандусів збудовані неправильно, немає тактильної плитки, і більшість людей навіть не знають, для чого вона потрібна, відсутні елементи доступності для іншого маломобільного населення. Так не має бути! І нові ДБН спрямовані, насамперед, на ефективне вирішення цієї проблеми», — каже заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе.

Забезпечувати безбар’єрність та доступність будівель закликає і Президент Петро Порошенко.

«За підрахунками міжнародних експертів, проектуючи об’єкти з урахуванням принципів універсального дизайну, ми витрачаємо на доступність в середньому кілька відсотків, а іноді, і часто-густо це так, один відсоток від вартості об’єкта будівництва. Пристосування ж введеного в експлуатацію об’єкта може коштувати 25, 30 і навіть 40%. Закликаю усіх, хто збирається проектувати та будувати задуматися зараз над цими цифрами – 1% чи 25-40%. Хочу нагадати, що скупий платить двічі… При чому я хочу наголосити, що відмова в розумному пристосуванні – це дискримінація, дискримінація великої кількості людей, що є абсолютно неприйнятно», – зазначає Президент.

Краще одразу передбачити доступність, ніж потім переробляти

Нові будівельні норми містять близько 100 якісних змін для безпеки і комфорту кожного. У них конкретизували, як правильно облаштовувати будівлі пандусами, спеціальними підйомниками, тактильними та візуальними елементами доступності (тактильна підлогова плитка, інформаційні таблиці та позначення шрифтом Брайля, аудіопокажчики для людей з порушеннями зору), як організувати дублювання важливої звукової інформації текстами, як використовувати системи звукопідсилення для людей з порушеннями слуху. Якщо ДБН 2006 року передбачали застосування лише під час нового будівництва та капітальних ремонтів, то нові включають в себе і реконструкції, технічні переоснащення та поліпшення.

Наглядатиме за виконанням будівельних норм, як і раніше, Державна архітектурно-будівельна інспекція. Об’єкти, які здаватимуть у квітні, уже перевірятимуть за новими нормами. Трохи інша ситуація із тими будівлями, які вже були збудовані. Такі об’єкти мають привести у відповідність до нових норм у разі, якщо там проводитимуть реконструкцію або капітальний ремонт. До цього часу вони можуть залишатися такими, як і були. Звісно, є ще добра воля самих власників будівель.

«На втілення змін потрібен перехідний період. Це потребуватиме чималих фінансових вкладень. Доступність має бути в усьому: людина має комфортно вийти із транспорту на такий же тротуар, по ньому потрапити у будь-яку точку, а потім ще й зайти до потрібної будівлі», – розповідає начальник інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Руслан Глазепа.

Доступність підвищує вартість будівель. Найдорожче обходяться ліфти чи ескалатори, але вони потрібні далеко не всім.

«Витрати на доступність можуть бути різними. Приміром, підприємець збудував двоповерхове кафе, але не передбачив безбар’єрність. Тепер йому треба облаштувати там ескалатор або добудовувати ліфт. Якщо саме кафе йому обійшлося у 500 тисяч, то тільки сам ліфт коштує тисяч 800. У порівнянні із цим пандуси та візуальні елементи доступності (тактильна підлогова плитка, інформаційні таблиці) є досить бюджетними», – пояснює чиновник.

Перевіряють об’єкти планово та позапланово, у разі якщо є звернення. Як розповідає Руслан Глазепа, за порушення будівельних норм проектувальник та інженер технагляду можуть втратити право працювати за професією. А ще за відхилення від норм світить штраф у розмірі 45 прожиткових мінімумів (станом на січень 2019-го це більше 80 тисяч гривень).

«На сьогодні проектування об’єктів здійснюють сертифіковані спеціалісти. Якщо проектувальник під час розробки проекту не врахував положення будівельних норм, зокрема і щодо доступності, то він втрачає сертифікат. Тому проектувальник сам зацікавлений у тому, щоб його об’єкт зводили по проекту і не відхилялися від нього. Для цього він здійснює авторський нагляд. Якщо бачить порушення, він видає підряднику обов’язкову вимогу привести у відповідність до проекту. Якщо це не виконується, він має звернутися до нас», – зазначає Руслан Глазепа.

Якщо проектувальник все правильно зробив, а підрядник відхилився від проекту, то відповідальність нестиме підрядник. Якщо проектувальник неправильно спроектував, а підрядник ще й від цього відхилився, тоді відповідатимуть обидва. Представляє замовника на будівництві інженер технагляду. Він теж може втратити сертифікат, якщо пропустить порушення.

Утім, визнає чиновник, рішення про позбавлення сертифікату можна оскаржити в суді.

Безбар’єрність потрібна усім

Фундатор ініціативи Доступно.UA Дмитро Щебетюк сподівається, що ситуація із безбар’єрністю в Україні змінюватиметься. Він визнає: на це потрібен час. До прикладу, Києву може знадобитися років десять.

«Ситуація в Україні, і в Києві зокрема, така, як була у Варшаві років сорок тому. Втім зробити Україну доступною країною цілком реально. Що для цього потрібно? Так, звичайно, фінанси. Але важливими є і зміни у ставленні суспільства до цього питання. Потрібне усвідомлення, що це потрібно усім, а не тільки людям на візках. Якщо кожен задумуватиметься над цим і проектуватиме свої будівлі, майданчики, простори з урахуванням зручностей для всіх людей, то з часом все одно старі будівлі замінять ті нові, де вже передбачена доступність. Найважливіше: те, що будується, має робитися з розумом, щоб його не потрібно було перероблювати», – каже Дмитро Щебетюк.

Погоджується із Дмитром Щебетюком головна архітекторка Полтавської області Ірина Особік. Каже: розуміння проблеми – одне із перших. Адже кожен без винятку у певний період свого життя є людиною маломобільною (у дитячому віці, у період реабілітації після травми, у старості).

«Безумовно, елементи безбар’єрності – це витрати. Хоча є нюанси. При будівництві споруди або благоустрою території можна зробити пандус з дозволеним, комфортним ухилом, а можна звести смугу для вертикального зльоту. Такі трампліни ми бачимо скрізь по містах. Різниця в капіталовкладеннях між першим і другим – мізерна (переробляти дорожче). На етапі здачі об’єкта в експлуатацію в гру вступають контролери з місцевих осередків комітетів доступності. Якщо засіб доступності не нормативний – має бути змінений, якщо не змінений – покарання, аж до позбавлення проектного сертифіката (якщо провина проектантів), позбавлення будівельної ліцензії (якщо «напартачили» будівельники).

Ще важливим, на думку архітекторки, є контроль самої громади. Адже в її інтересах жити в комфортних умовах.