Максим Сагдієв. Зробити мотоцикл швидше

Смілянин побив світовий рекорд швидкості на мотоциклі

Українські мотогонщики Назар Лаврушко та Максим Сагдієв встановили світовий рекорд. На міжнародних змаганнях «Bonneville Speed Week» вони розігнали старенький «ІЖ-49» до швидкості 143 км/год. Смілянин Максим Сагдієв розповів Громадському ТБ. Черкаси про свій рекорд, захоплення мотоциклами й не тільки.

На дні американського соляного озера Боневіль. Фото Максима Сагдієва з Фейсбуку

З 10 до 13 років я зі своїм дядьком їздив на дідовому «ІЖ-49» по Смілі й він давав мені покермувати. Це мотоцикл мого діда. Він подарував мені його на 18 років. Я за освітою інженер, мене дуже цікавить форсування двигунів. До швидкості прийшов через свою любов до заліза, а не так, просто, щоб купити якусь «Ямаху» і ганяти на ній.

У Києві в мене є власна мотомайстерня ім. В. Чкалова. В ній разом із Назаром Лаврушко ремонтуємо і тюнінгуємо мотоцикли марки ІЖ-49, бо мені дуже подобається ця модель. Дуже цікаво дороблювати те, що не доробив завод.

У майстерні разом із Назаром Лаврушко

Спочатку я був на Майдані, а в березні, коли почали «віджимати» Крим, пішов у військкомат. Бо побачив, що вже на Майдані робити нічого, він свою справу зробив. В КПІ (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», – ред) я навчався на кафедрі зенітчиком. Але у військкоматі мені сказали: «почекайте, нам поки зенітчики не потрібні, в АТО літаки не літають». А я продовжував ходити туди, не міг сидіти на місці. Вже коли кума взяли в армію, мою справу розглянули і сказали: «сядеш на папери в військкоматі». Я погодився. Пізніше працював з офіцерами і формував батальйони. В АТО провів з 2014 по 2015 роки, а коли закінчився строк мобілізації, продовжив займатися волонтерством.

Для атошників розробив польову котельню. Ми її зробили за власний кошт, і як волонтер я її відвіз хлопцям Київського батальйону, де й служив. Зараз вона на ремонті. Разом із Міністерством оборони ми її вдосконалюємо, по суті, робимо нову котельню під патент. І будемо із Міноборони спільно вирішувати про поставку таких котелень на схід. Бо поки в Україні немає вирішення проблеми опалення у прифронтовій зоні.

Польова котельня, розроблена Максимом Сагдієвим. Фото Максима Сагдієва з Фейсбуку

Спочатку з батьком зробили котел, потім котельню в приватному будинку, і так дійшли до великих котелень. Зараз я співвласник підприємства, яке вже 15 років займається виробництвом блочно-модульних котелень.  Ми робили котельні для двох терміналів аеропорту Жуляни, виконуємо військові замовлення – виготовляємо димові труби для котелень військових.

Я грав за команду КВК Черкаського політехнічного інституту (зараз ЧДТУ, – ред). Потім переїхав в КПІ, там зробив дуже потужну Лігу КВК, де було 27 команд. Пізніше був адміністратором національного чемпіонату КВК України. Подумав, чому в театрі можна готувати спеціалістів, а в КВК – ні? Мова йде не про акторів, а про режисерів і продюсерів. Я запропонував це в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. На базі режисерського факультету зробив таку спеціалізацію. За 5 років там вивчали 70 предметів, я ж вів із них п’ять. На жаль, був лише один випуск. Справа ось в чому. КВК – це інтелектуальна власність Олександра Маслякова. Коли в Росії почули звідки така ініціатива зі спеціалізацією, вони нас не підтримали. Поки що я призупинив цей проект, бо мені погрожували судом за те, що використовую бренд «КВК».

У 2013 році ми встановили рекорд України по швидкості «ІЖ-49» – розігнали мотоцикл до 113 км/год.

Над цим мотоциклом ми із Назаром Лаврушко працювали в сумі рік, по 8 годин на день. Ця робота розтягнулася на 5 років. Допомагали нам і спеціалісти, наприклад, Ігор Григор’єв, автор книги з форсування мотоциклів.

Це були наші перші офіційні змагання. Заїзди проводилися на дні соляного озера Боневілль. Це пустеля, де палить сонце й проміння відбивається від соляних кристалів. Там можна ідеальну засмагу отримати. Ми ходили в довгих сорочках, щоб не отримати сонячні опіки. А ввечері піднімався вітер і задував сіль у наші мотоцикли, тому ми мусили їх ретельно ховати.

Фото Максима Сагдієва з Фейсбуку

Проїхав зі швидкістю 89 миль за годину, а попередній рекорд був 82 милі/год.

Фото з Фейсбуку Максима Сагдієва

В Нью-Йорку мені допомагали товариші, з яким ми грали в КВК у Києві та Черкасах. Дуже вдячний нашій діаспорі.

Про наш рекорд режисер Семен Мозговий знімає документальний фільм «Сіль from Bonneville». Фільм відзнятий на 80%, а готовим він може бути вже цієї зими.

Разом із Федерацією мотоспорту України розробляємо нормативні документи, які дозволять рекордсменам називатися спортсменами. Щоб вони могли отримати кандидата в майстри спорту чи навіть майстра спорту. Якщо ми створимо такий прецедент, то рекордсмени і в інших сферах зможуть до цього прагнути.

Максим Сагдієв разом із сім’єю. Фото Максима Сагдієва з Фейсбуку

Як для чоловіка, для мене досягнення на першому місці. Але я можу йти вперед лише тоді, коли розумію, що в сім’ї все добре. Якщо моя дружина мені дозволяє «пірнути» у власні справи, і я бачу, що «на березі» все добре, можу спокійно «пливти». Сім’я для мене – це основа всього, адже діти беруть із мене приклад.