Люди, які змінюють місто. Людмила Фіть

Співзасновниця громадської організації «Книжковий маестро»

Саме вона організовує в Черкасах зустрічі з сучасними авторами та книговидавцями. Почитайте про нетипову викладачку університету, яка своєю енергією спонукає черкащан читати сучасну літературу.

Інформація про Людмилу Фіть:

• співзасновниця Громадської організації «Книжковий маестро»
• кандидат наук із соціальних комунікацій
• працює на кафедрі видавничої справи, редагування та теорії інформації Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доцент

Інформація про ГО «Книжковий маестро»:

Заснована у 2012 році.

Місія: відродити роль книги у розвитку суспільства через популяризацію вітчизняної книговидавничої продукції, познайомити студентську молодь із вітчизняними видавцями та письменниками, жити цікавим, насиченим, непередбачуваним життям.

Діяльність організації: «Книжковий маестро» проводить зустрічі з сучасними письменниками та книговидавцями, організовує різноманітні акції та книжкові аукціони.

Заплановані заходи на осінь 2016 року:

– раз на тиждень програма «Новинки» від Людмила Фіть на радіо SunFish;
– зустріч з письменницею Галиною Вдовиченко;
– презентація книжки братів Капранових «Забудь-річка»;
– 2 лекції в рамках проекту «Мозковий штурм»;
– підготовка до літературного фестивалю.

Команда: Антоніна Захарченко, Марина Сухенко, Аліна Тимченко, Катерина Федоренко, Тетяна Ярош, Євгеній Мальзам, Світлана Устименко, Юрій Гайворонський, Катерина Рець та студенти.

– Чому Ви пов’язали своє життя з книжками та вирішили викладати видавничу справу?

– Тут немає якихось підґрунть, що я все життя мріяла про це, хоча я завжди багато читала з дитинства. Я закінчила факультет української філології Черкаського національного університету, ще рік викладала перед аспірантурою українську мову, потім 5 років писала дисертацію з журналістики на тему «Тематичні відхиленні в структурі тексту», однак для мене це було надзвичайно важко і я не зовсім розуміла, про що я пишу. Тому я змінила і тему, і керівника та зайнялася книговидавничою історією Черкас. І не тому, що я хотіла це дослідити, просто мені мій керівник дисертації сказав: «Людо, або ми досліджуємо, коли з’явилися перші видавництва в Черкасах, або нічого не пишемо». Тому вибору в мене не було, і я почала над цим працювати. А потім мене запросили на спеціальність «Видавнича справа». Так я пов’язала життя з книжками.

– Чому ви створили Громадську організацію «Книжковий маестро»?

– Мені здається, що всім людям, які прагнуть щось створити, нудно сидіти вдома, і вони шукають вихід енергії. Я просто мала чимось займатися.

– Що ви найбільше любите у цій справі?

– Найцінніше для мене – спілкування з людьми, яких запрошуємо, і відчуття, що я знайома з братами Капрановими, Максимом Кідруком, Юрієм Макаровим, Сергієм Жаданом, Іваном Малковичем. Я можу до них звернутися і по телефону, і у Facebook за порадою. І коли я бачуся з ними на Книжковому арсеналі чи у Львові на форумі видавців – оце величезний кайф, коли ти з ними вітаєшся і тебе впізнають, у тебе питають «як справи?» Для мене це світлі люди, в яких за плечима не просто багаж – вони з іншого світу, в них своя галактика. І мені в кайф підключатися до цієї галактики. І це не те щоб кумири, просто вони відкривають для мене інший світ.

Однак, зазвичай, я не отримую задоволення після проведення зустрічей у Черкасах – це робота і це важко. Моя команда 2 тижні працює над підготовкою зустрічі. Це величезна робота кожен день. І моя сім’я мені постійно каже: «Мама, в тебе не вимикається телефон – май совість». Однак, я отримую задоволення, коли повен зал або коли зал неповний, але є класне енергетичне спілкування. Потім ти весь вечір у такій ейфорії, що «відкрився» письменник і прийшли «його» люди.

– Що найцікавішого було за ці роки діяльності «Книжкового маестро»?

– Найбільше нам запам’ятався книжковий аукціон. Ми розуміли, що робимо таке вперше – продаємо на аукціоні книжки з підписами відомих людей. І ми боялися, що раптом трапиться така ситуація, що виставимо лот, а покупці не знайдуться. А ми ж не можемо зганьбитися. Тому я роздала власні гроші студентам і сказала – торгуйтеся, але майте совість! Також було цікаво, коли нам дав книжку свою Андрій Куликов (співзасновник Громадського радіо, ведучий програми «Свобода слова» на ICTV – прим. редакції) і сказав: «Я розумію ваші реалії – хто там буде торгуватися за мою книжку? Тому Ви мене наберіть по телефону і я буду торгуватися». В результаті ми так торгувалися, що книжку купив хтось інший. І взагалі всі книжки розійшлися, це був успіх. Мої гроші витрачені не були.

– Як «Книжковий маестро» Вас змінив?

– Як змінив мене? Ну, я підозрюю, що змінив… Зараз поясню. Моє улюблене місто – Барселона. Я там була один раз і дуже хочу повернутися. Там я себе відчуваю собою і там можна бути таким, як хочеш. Можливо, «Книжковий маестро» мені дає впевненість у собі і, відповідно, на мене важче впливати. Наприклад, я можу ходити без макіяжу на роботу, на зустрічі – це моя внутрішня свобода. І тут є прямий взаємозв’язок з діяльністю «Книжкового маестро». Організовуючи різні заходи, я бачу, що своєю роботою змінюю людей. Мені говорять: «Слухай, ми почали читати». Моє найближче оточення з кожною зустріччю розширюється і я бачу, що є багато людей, які прочитали твори письменників, які приїздили в Черкаси саме завдяки «Книжковому маестро». Тоді я розумію, що мій світ став світом ще когось.

– Якщо б запропонували переїхати до Барселони – переїхали б?

– Переїхала б. Мені вже не так і мало років і, можливо, я шкодую, що з самої молодості не робила те, що хочу. Зараз вже сформувався певний шаблон, якою я повинна бути. Наприклад, коли ти доцент університету, ти не маєш права ходити у рваних джинсах. У всіх вже є стійкий стереотип. Коли ми вперше знайомилися з Сергієм Проскурнею, він мені сказав: «Люда, я б ні за що не повірив, що в тебе академічна робота». Я постійно намагаюся вийти з цих ось рамок, в які ставлять мене люди. І переїхавши в іншу країну, мені здається, що у мене не буде ось цих рамок і я будувала б своє життя так, як хочу. Поки що багато енергії іде на протидію оточенню.

– Як відреагували ваші колеги на те, що ви займаєтеся громадською діяльністю?

– Для мого академічного оточення це несподівано. У мене завжди запитують – яка тобі від того фінансова користь? Коли я стояла цілий день на фестивалі у Холодному Яру або на ГайдаFest, продавала книжки, мої знайомі, які знають, хто я і що я, підходили і найперше запитували: «Вирішила підзаробити?» І я навіть нічого не пояснювала, просто кивала. У нас така свідомість – коли викладач університету став і почав продавати (в принципі, будь-що), то реакція буде: ого, як це вона?.. що це сталося?.. І ще років би 5 тому я це не змогла би зробити. Але зараз я досить впевнена в собі. І це мені дав «Книжковий маестро».

– Одна з місій «Книжкового маестро» – жити непередбачуваним життям? Що це для вас?

– Я і мої дівчата з «Книжкового маестро» – не такі, як усі. В якому плані? Ну, от, наприклад, нам захотілося зробити театральний конкурс для шкіл – і ми «підірвали» усі школи, ми поставили на вуха усе місто і зробили театральний фестиваль. Тобто постійно у тебе в голові крутяться якісь ідеї, ти періодично одну якусь висмикуєш – і потім все твоє життя направлене на її втілення. Багато у команді дівчат, які все літо їздять автостопом по Україні. Це теж шалене непередбачуване життя – ти не сидиш на місці, тобі постійно щось хочеться робити.

– «Книжковий маестро» проводив заходи і на ГайдаFest, і на фестивалі нескореної нації. Чому вирішили приєднатися до фестивалів?

– Це завжди вихід із зони комфорту. Моє оточення в житті й у Facebook – це один світ, де усі майже такі, як я. А на таких заходах бачиш інше: до нас боялися підходити. Було кілька випадків, коли діти підходили, брали книжку у руки, розгортали її, то батьки істерично кричали: «Не трогай книжку!». Я не знаю, чому так. Можливо, батьки думали, що дитина ту книжку порве чи якось неадекватно з нею буде поводитися. Також ми були в шоці, коли до нас підходили люди і запитували, чому в нас немає книжок російською мовою. Моя подруга, коли у нас питали: «Не підкажете, де можна купити книгу російською мовою?», не розгублювалася і одразу відповідала: «У Росії». Ми не очікували такого. Також випадково почули розмову між чоловіком і жінкою, і жінка сказала: «Я не буду купувати книжку українською мовою». Цим ми побачили цей масштаб «бєдствія». І ми зрозуміли, що потрібно бути на всіх заходах. Для нас дуже важливо не відриватися від реальності, а говорити з людьми.

Усі заходи «Книжкового маестро» проводяться власними силами організаторів та волонтерів. Організація не має меценатів, тож потребує фінансової підтримки з боку черкащан, які люблять читати.  Якщо хочете допомогти проекту, напишіть Людмилі:

https://www.facebook.com/profile.php?id=100002364903025

Також було б чудово, якби готелі, ресторани та кафе міста долучилися до розміщення відомих сучасних письменників, які приїжджають до Черкас в рамках заходів «Книжкового маестро».