Шантаж замість діалогу. Чому Черкаси без бюджету та хто в цьому винен

Наше місто – єдиний обласний центр, що не має головного фінансового документа

Ні під Новий рік, ні під Різдво не вдалося Черкасам отримати бюджет на 2018 рік. Наше місто залишається єдиним обласним центром, що не має головного фінансового документа, за яким житеме протягом року. 5 січня його учергове намагалися ухвалити на засіданні сесії міськради, проте безуспішно. Із 41 міського обранця на засідання прийшло всього 12.

Як повідомляла наприкінці 2017-го директор департаменту фінансової політики Наталія Джуган, крайній термін, коли бюджет має ухвалити міська рада, – 25 грудня. Якщо цього не буде зроблено до 25 грудня – це буде поза законом.

«Зараз ми в будь-якому випадку поза межами бюджетного законодавства та порушуємо встановлену процедуру. Усі обласні, районні центри України, навіть об’єднані територіальні громади – з кошторисом на 2018 рік. Натомість Черкаси не можуть жити навіть за 1/12, оскільки для цього відсутнє рішення виконавчого комітету. Воно має відповідати ухваленому проекту бюджету на 2018 рік, який поданий на розгляд ради. Це свідчить про неможливість у січні розрахуватися за енергоносії, проводити виплати заробітних плат бюджетникам. А це, до слова, близько 15 тисяч людей», – зазначила тоді Наталія Джуган.

Опинилося місто у такому стані через неспроможність членів виконкому ухвалювати рішення, а то і взагалі приходити на засідання.

«Завчасно ми розмістили у ЗМІ і соцмережах проект рішення бюджету, кілька разів навіть проводили громадські обговорення. Але виконавчий комітет так і не спромігся у законний спосіб подати на розгляд ради міський бюджет. Кілька разів збиралися члени виконкому, проте кворуму так і не було», – пояснювала Наталія Джуган.

Після такої неявки на засідання міський голова Анатолій Бондаренко навіть заявив, що виконком потрібно розпустити.

«На мою думку, ситуація, яка склалася нині, – це шантаж, щоб змінити структуру та призначити «потрібних» людей. Звісно, я не знімаю із себе відповідальності за нинішній склад виконкому, оскільки ми в тому числі голосували за нього. Нинішній склад виконкому не має права на існування», – коментував ситуацію очільник міста.

Надії покладали на позачергове засідання сесії 5 січня. Проте тут повторилася та ж сама історія, як і з виконавчим комітетом,– відсутній кворум. На засідання сесії прийшла тільки чверть міських обранців.

Фото rada.cherkasy.ua

«Перед тим, як обиратися депутатом, треба гарно подумати: чи в змозі ти виконувати взяті на себе зобов’язання перед громадою міста, чи можливо ти йдеш сюди задля особистої користі? Зараз готуємо звернення до Верховної Ради України з приводу розпуску міської ради. Я готовий піти на перевибори разом із депутатами», – переконував після невдалої сесії Анатолій Бондаренко.

Не прийшли, бо свята

Напередодні засідання сесії депутат із фракції БПП Костянтин Чернецький повідомив у Facebook, що група «Солідарність» не буде присутня на сесії. Причина – у період новорічних свят майже всі депутати або у відпустках або у сімейних справах.

Голова Партії Вільних демократів Олександр Згіблов теж у соцмережі проанонсував неявку депутатів своєї фракції. Він зсилався на Бюджетний кодекс, згідно з яким кошторис міста має ухвалити спочатку виконком, а вже потім депутати.

Не бачив сенсу у проведенні сесії і очільник депутатської групи «Громадянська позиція» Руслан Зоря. Той теж озброївся Бюджетним кодексом.

Депутати від ВО «Свобода» також не брали участь у засіданні сесії. Голова міської організації ВО «Свобода» Ярослав Нищик говорить, що сесія не скликається таким чином, як це зробив міський голова: «Міський голова прекрасно розуміє, що більша частина депутатів знаходиться за кордоном, але він хоче імітувати, як він піклується про місто Черкаси. От як він хоче імітувати, хай імітує, але без нашої участі».

Після того, як міському голові не вдалося зібрати депутатів на сесію, 9 січня він спробував зібрати виконавчий комітет. Однак засідання так і не відбулося. Із необхідних для кворуму 8 членів, на засідання прийшло семеро. Загалом виконком чотири рази не зміг проголосувати за бюджет. 19 грудня для цього не вистачило голосів –  Ігор Коломоєць («Свобода») та Руслан Сотуленко не проголосували за проект бюджету. Потому міський голова тричі скликав виконком, однак жодного разу необхідна для засідання кількість учасників так і не зібралася.

Хто у виконкомі?

Склад виконавчого комітету депутати затвердили у лютому 2016 року. До нього увійшло 14 осіб: міський голова Анатолій Бондаренко, його заступники Станіслав Овчаренко («Батьківщина»), Роман Буданцев («Батьківщина»), Сергій Гура («Батьківщина»), Геннадій Шевченко («Батьківщина»), Ігор Коломоєць («Свобода»), секретар міськради Олександр Радуцький («БПП») та 7 членів на громадських засадах – Володимир Білик (радник голови Черкаської ОДА), Роман Ганзевич (ГО «Автомайдан-Черкаси»), Іван Кієнко (ГО «Самооборона Майдану Черкаської області»), Олексій Колісник (голова ГО «Черкаський союз учасників АТО»), Дмитро Кухарчук (голова черкаського осередку ЦК «Азов»), Андрій Мушієк («Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників», по суті ВО «Батьківщина») та Олександр Сандецький (ВО «Черкащани»).  За такий склад виконкому не голосували «Партія вільних демократів»,  ВО «Черкащани», «Самопоміч», частина «Укропу» та позафракційних депутатів.

Ось як депутати голосували за склад виконавчого комітету два роки тому

 

Через рік Іван Кієнко написав заяву про вихід із виконкому, а Дмитра Кухарчука за пропозицією депутата Михайла Бінусова виключили за «неетичну поведінку» на сесії міської ради. Пізніше до складу виконкому увійшов заступник міського голови Руслан Сотуленко.

«Виконком розбрату»

Публічне протистояння міського голови й депутатів розпочалося якраз через виконавчий комітет. Наприкінці липня відбувся так званий «Таємний виконком», коли його члени  ухвалили детальний план забудови набережної на Митниці. Виконком тоді розкритикували за те, що той зібрався без попередження й затвердив такий важливий для міста документ таємно – без присутності активістів і журналістів.

Після таких дій виконкому депутати двічі його розпускали. Однак міський голова двічі його захищав – обидва рази він накладав вето на рішення депутатів.  Це і стало «ахіллесовою п’ятою» Анатолія Бондаренка, коли справа дійшла до ухвалення бюджету.

«Один із важелів політичного впливу на міського голову – це демонстрація неспроможності цього виконавчого комітету працювати», – говорить депутат від фракції «Свобода» Ярослав Нищик.

Почати домовлятися

Про те, чому місто досі без бюджету, ми розпитали у черкаських експертів Артура Чемириса, Тетяни Єщенко та Сергія Пасічника.

«На мою думку, така дестабілізація у місті потрібна задля зниження рейтингу мера Анатолія Бондаренка. Члени виконкому, які не приходять на засідання і відповідно їхніх голосів не вистачає для ухвалення проекту бюджету, це ті, хто перебувають в опозиції до мера або підконтрольні секретарю Олександру Радуцькому і його групі. Це Руслан Сотуленко, Сергій Гура, Ігор Коломоєць. Судячи з того, що не приходить і Роман Буданцев, то на нього теж мають вплив. Як на мене, це заздалегідь спланована акція, яка бере свій початок ще із виключення зі складу виконкому Івана Кієнка і Дмитра Кухарчука. Опоненти просто гасять політичний рейтинг Бондаренка. І у цьому випадку вони діють за принципом «що гірше, то краще». Зараз бачимо: не ухвалюється бюджет, а відповідно не буде виплат, однак більшість містян не асоціюватимуть це з проблемою ради чи виконавчого комітету. Це буде проблема міського голови», – зазначає Артур Чемирис. Експерт переконаний, що опозиціонери хочуть сформувати власний виконком, щоб мати контроль над управління бюджетом міста.

Керівник ГО «Академія стратегічних досліджень» Сергій Пасічник вважає: у тому, що бюджет досі не ухвалили, однаково винні і депутати, і міський голова:
«Обидві сторони, як в казці про двох баранців на містку, – стали в позицію, що буде тільки по-їхньому. На локальному рівні так не можна. Найбільший недолік виконкому був і є в тому, що він не відображає реальну картину в суспільстві і політикумі. Очевидно, що з одного боку рішення затверджуються сесією і без співпраці з депутатським корпусом жодний міський голова (як показує черкаська практика) нічого суттєвого не зробить. З іншого боку, намагання проігнорувати позицію міського голови теж є в перспективі неконструктивною. Тому, попри всі голосні заяви, групи впливу в місті рано чи пізно мають сісти за стіл і почати домовлятися. Інакше, на їхнє місце зайдуть інші і будуть домовлятися над їхніми головами. Хоча наразі, мені здається, що точка неповернення вже пройдена і конструктивно вирішити питання не вдасться. Неможливість чи небажання зібратися на сесію – з тієї ж опери. Міський голова хоче показати, що рада недієздатна, а антимерська коаліція таким чином демонструє йому, що контролює ситуацію саме депутатський корпус».

Черкаси входять у Новий рік без ухваленого бюджету не вперше. Експертка із комунікацій Тетяна Єщенко говорить, що цьогорічна ситуація з неухваленням бюджету стала індикатором некомпетентності та організаційної неспроможності всіх учасників процесу:

«На мій погляд, винні всі. Громада Черкас пожинає наслідки своєї нездатності самоорганізуватися і делегувати свої повноваження в управлінні містом компетентним людям і оцінювати роботу цих людей за результатами. А не за принципом, хто голосніше кричить, хто влаштує смішніший цирк на сесії, чи хто переконливіше розкаже, що йому не дали зробити вороги. Конфлікти, «двірські перевороти», імпічменти, які стали вже «візитівкою» Черкас останні 24 роки, це також і наслідки зміщення фокусу уваги на процес (емоційний, кумедний, подекуди шокуючий). А мікроскопічне експертне середовище, не зав’язаний на розподілі бюджету бізнес, частина журналістів, яка прагне копати глибше, – усі ті нечисельні люди, які мислять глибше і ставлять запитання про результати оцього процесу, – вони, на превеликий жаль, не роблять погоди у такому місті.

Саме зараз наслідки негативного відбору до органів влад починають даватися взнаки. З одного боку, накопичилася критична маса людей із владними повноваженнями і недостатніми чи взагалі відсутніми професійними компетенціями. З іншого боку – суттєво збільшився фінансовий ресурс, на розподіл якого впливають усі ці люди. Фінансова децентралізація стала «ресурсним прокляттям» громад, де правлять бал люди без відповідної освіти, культури, без розуміння, що таке системне мислення і стратегія. Весь трагізм в тому, що сторони, які вставляють одне одному палиці в колеса, взагалі не мають розуміння про те, що являють собою стратегічні питання. В їхній уяві, безперервна боротьба, взаємні звинувачення, це і є стратегія. Від такого розуміння стратегії програє все місто.

Але кожен має саме те, на що заслуговує. Бюджет (вірніше, його відсутність) – це лише чергова тематична лінія відпрацьованої за роки схеми «перетягування ковдр» і маніпуляцій. Поки в Черкасах не визріє критична маса людей, спроможна вийти за рамки замкненого кола і сформувати інші візії і порядок денний, нічого не зміниться, крім прізвищ нових учасників владних конфліктів».