Ми подорожуємо, щоб допомагати

Організація «Help and Travel» пропагує волонтерство у мандрах

Двадцять п’ять молодих людей із різних куточків України подорожують селами та допомагають місцевим громадам. П’ять років тому громадська організація «Help and Travel» запустила проект, аби пропагувати волонтерство та надихати на позитивні зміни. З того часу активісти об’їздили майже всю Україну.

«Телефонуємо в обране село і кажемо: «До вас приїдуть 25 гавриків, які готові вам зробити якусь корисну справу». А в них одразу очі на лоба: «Як це ви приїдете? Безкоштовно? Просто так?». Ми кажемо: «Так, просто так», – розповідає очільник ГО «Help and Travel» Денис Андрущенко.

Повернувшись в Україну після навчання у Штатах, Денис разом з однодумцями вирішив популяризувати волонтерство через подорожі.

«Я взяв участь у Програмі обміну майбутніх лідерів (FLEX) і 11-ий клас навчався в Америці. Програма відкрила мені очі на чимало можливостей – я вже не сиджу в коробці, бачу більше. По поверненню в Україну ми разом з однодумцями вирішили популяризувати волонтерство, хотіли показати, що це може бути весело, цікаво та з пригодами. Придумали такий формат проекту: подорож + корисна дія. Пілотну поїздку організували улітку 2013 року. Тоді ми побували у шістьох областях: Сумській, Чернігівській, Дніпропетровській, Полтавській, Черкаській і Кіровоградській», – пригадує Денис.

Подорож триває тиждень. Протягом семи днів двадцять волонтерів з усієї України у супроводі п’ятьох організаторів навідуються до завчасно обраних сіл. Там вони виконують будь-яку роботу, що їм доручать.

«Ми фарбуємо, будуємо, прибираємо та реставруємо. У Петриківці, що на Дніпропетровщині, ми допомогли прорити траншею для інтернет-кабелю. В їхній музей 5 років не могли провести Інтернет. Того ж дня ми також прокопали траншею для водовідводу. Це була найскладніша робота, але вона дуже всім сподобалася, тому що ми побачили величезний результат наших зусиль, і це всього за один день», – зазначає черкащанин.

Сьогодні волонтери-мандрівники об’їздили майже 50 населених пунктів у 21-ій області – маршрут ніколи не повторюють. Залишилися лише Харківська, Луганська та Донецька області.

«Беремо якусь область і дивимося, що там є цікавого. Це можуть бути класні скелі чи старовинний монастир. Дивимося, який населений пункт поблизу – роботи повно всюди, у кожному селі. А потім встановлюємо комунікацію з місцевими. Добре, коли сільський голова вбачає в цьому плюс для громади. Місцеві чиновники, які хочуть, щоб їхнє село розвивалося, ідуть нам назустріч», – пояснює голова організації.

«Тю, а що це ви робите?»

У кожному селі завжди знаходяться ті, хто щиро дивується такому акту волонтерства.

«Традиційна реакція людей: «тю, а що це ви робите?» Місцеві жителі, коли бачать, що до них приїхали і роблять за них їхню роботу, часто не розуміють нас, це викликає у них дисонанс. Постійно кажуть: «вам що, немає чим зайнятися?». Зазвичай вони залишають нас і йдуть у своїх справах, але коли приєднуються, розумієш, що не все втрачено», – розповідає Денис.

За чотири роки, що існує проект, до нього приєдналося 150 людей.

«Наша головна мета – це люди, для яких ми робимо цей проект. Це волонтери і молодь, до якої ми приїжджаємо. Місцеві бачать, що до них приїхали активні люди, які кажуть, що волонтерити – це круто. Молодь теж поступово починає цікавитися цим. Звичайно, не всі і не одразу. Потім ми підтримуємо зв’язок, вони запускають власні ініціативи, об’єднуються. Ми є для них мотивацією», – пояснює черкащанин.

Волонтери готують ділянку для встановлення дитячого майданчика (2014)

Аби потрапити у волонтерський тур, потрібно пройти відбір. Часом на одне місце претендує до 5-7 осіб.

«Це мають бути веселі, відкриті до нових вражень молоді люди, які хочуть зробити країну кращим місцем для життя. Ми відбираємо людей, враховуючи їхню мотивацію. Деякі подаються і ми змушені їм відмовляти, бо вони занадто хороші – вже мають досвід волонтерства. Ми ж намагаємося дати можливість проявити себе новачкам у цій справі», – зауважує очільник організації.

В організації були плани і стосовно міжнародних обмінів, та поки що бюрократична система заважає цьому.

«У нас були пропозиції стосовно обміну з Молдовою, Грузією та Мексикою. Але над цим потрібно працювати. Домовлятися на рівні чиновників досить важко і довго. Я був у Мексиці і спілкувався з представниками одного університету, там були зацікавлені провести обмін. Я писав кілька разів на університет, але так і не отримав підтвердження», – розповідає черкащанин.

Паралельно активісти запустили проект «Друзі Help and Travel». Організатори вирішили, що не потрібно втрачати контакт із тими селами, які відвідали, а тому повертаються туди із лекціями. Протягом двох днів лектори розповідають молоді про волонтерство, освітні можливості чи розвиток власної справи.

А ще організація перетворює старі бібліотеки у сучасні медіапростори, аби молодь мала більше можливостей для дозвілля. Наразі бібліотекам катастрофічно не вистачає відвідувачів, у той же час молодіжні центри часто перевантажені власними заходами.

«Коли ми почали спілкуватися з бібліотекою в селі, ми побачили багато системних проблем. Було таке, що бібліотекарка працює тільки до четвертої дня, тобто у той час, коли відвідувачі можуть прийти, після навчання чи роботи, заклад уже зачинений. До того ж часто у таких бібліотеках немає жодного обладнання для проведення зустрічей – є маленька кімнатка і все. Ми даємо простору вай фай, інтерактивну дошку, пуфи та інші найнеобхідніші засоби для проведення зустрічей чи коворкінгів. Також привозимо туди лекторів», – додає Денис Андрущенко.

Роман Видро читає лекцію в бібліотеці про STEAM-освіту (усі фото Дениса Андрущенка)

Громадська організація «Help and Travel»

Електронна адреса: helpandtravel.ua@gmail.com