Подалі від війни. Як у Смілі працює завод-переселенець з Донбасу

З 1,5 тисячі працівників переїхали лише 40

Два з половиною роки тому керівництво та працівники макіївського заводу «Континент» постали перед вибором: залишитися на території Донбасу з ризиком в один момент втратити все, чи переїхати на мирну частину країни й починати все заново. Зрештою обрали другий варіант й переселилися у тоді ще чуже для них місто Сміла на Черкащині.

З 1,5 тисячі працівників на такий крок наважилися лише 40. Керівництво компенсувало для них витрати на оренду житла й доповнило команду місцевими жителями. Всього на заводі працюють 180 осіб, але, за словами директора одного з підприємств «Континенту» Віталія Хилі, в найближчому майбутньому компанія планує розширюватися.

На «Континенті» виробляють понад 70 тисяч найменувань товарів, зокрема вікна та двері, керамічні вироби, різноманітні профілі з ПВХ та товари з дерева. За добу тут виготовляють до 200 вікон. Для порівняння: на Донбасі виробляли у 5 разів більше. Наразі основними клієнтами є українці, але керівництво планує виходити й на європейський ринок. Вже почали експортувати продукцію до Німеччини.

Те, що серед багатьох варіантів у різних куточках України керівництво обрало Смілу, Віталій Хиля пояснює зручним географічним розташуванням (центр України, легко доставляти товари до регіонів) і наявними приміщеннями, масштаби яких дозволяють розміщувати різні блоки виробництва в окремих частинах. На початку червня 2015-го вони орендували приміщення колишнього заводу «Орезон», які згодом придбали й відремонтували. Обладнання з Донбасу вивезти не вдалося – закупили все «з нуля» на понад 10 мільйонів гривень.

Віталій Хиля розповідає, що переїжджати було важко в усіх сенсах. Але залишатися на окупованій території стало небезпечно й фактично неможливо.

Віталій Хиля

«На якомусь етапі стало зрозуміло, що там виробництво існувати не зможе, тому що були перекриті канали вивозу продукції. Змогли перевезти лише частину готових товарів зі складу. Тому шукали різні можливості й використовували ті, які були тут», – додає директор підприємства.

Ольга Шацька працює на «Континенті» з 2010 року. Зараз вона займає посаду керівника виробництва декоративної кераміки. Розповідає, що свого часу вивчала всю технологію з нуля, адже, хоч і профільної освіти не має, робота ця їй подобається. Вони з чоловіком переїхали до Сміли в 2014 році й працюють на цеху разом. Жінка каже, що багато їхніх родичів і друзів залишилися на Донбасі, тому час від часу доводиться відвідувати тимчасово окуповані території.

Ольга Шацька

«Переїзд завжди важкий. Це – зміна клімату, обстановки й людей, які оточують. Добре, що з колегами відносини будувалися легко: люди добрі, чуйні, розуміємо один одного з півслова. Єдине, що менталітет тут більш аграрний, а ми – промисловці», – розповідає жінка.

Ще одна переселенка з Донбасу, Анна Павлова, зараз працює менеджером зовнішньої економічної діяльності на «Континенті» – знаходить іноземних клієнтів для компанії, а також займається відправленням товарів закордон. У компанії вона вже близько 10 років. Розповідає, що на переїзд з чоловіком наважувалися півроку і до Сміли прибули у травні 2015-го. Житло орендують, а підприємство компенсує оплату.

Анна Павлова

Зізнається, що спочатку дещо дивувало мислення людей, які тут проживають.

«До цього важко пристосуватися. Вони приходять на працю, але думають, як побігти додому – до городів, до картоплі. І не думають, що треба заробити на роботі також гроші», – зізнається Анна.

Віталій Хиля розповідає, що під час переїзду не обійшлося й без непорозумінь, пов`язаних зі стереотипами про тимчасово переселених осіб та чуток, які поширювалися серед місцевого населення.

«Були закиди в нашу сторону, що ми тут готуємо приміщення, щоб розмістити півтори тисячі людей з Донбасу, навіть військових. Ці чутки доходили й до місцевої влади, потрібно було терміново з ними зустрічатися й вирішувати все. На щастя, ситуацію владнали, зараз у нас взаємовигідна співпраця: на заводі працює багато місцевих жителів, яким ми платимо непогану заробітну плату. Також сплачуємо податки в місцевий бюджет» – говорить Віталій.

Раніше Громадське ТБ.Черкаси публікувало історію про власників Донецького заводу хімічних реактивів В’ячеслава та Іллю Леоненків, які перевезли свій бізнес і команду до Черкас