Нові карантинні обмеження: чи не порушують вони права людини

Поради юристів, як реагувати на нову постанову Кабміну та як спілкуватися з поліцією

Бути в громадських місцях без маски, ходити групами більше ніж двоє осіб, відвідувати парк – відтепер заборонено. Від учора, з шостого квітня, діють нові карантинні обмеження. Чи законні вони та як на них реагувати людям, дізналося «Громадське: Черкаси».

Чи законні карантинні обмеження?

Нові карантинні обмеження, які діють завдяки Постанові Кабміну і забороняють людям гуляти у парках і лісах,зобов’язують носити із собою документи, є порушенням базових прав людини, каже керуючий партнер адвокатського об’єднання «Вовк та партнери» Андрій Вовк. Люди мають їх дотримуватися до 24 квітня. Порушників правил карантину каратимуть штрафами – від 17 до 34 тисяч гривень.

Ця Постанова обмежує основні права на свободу пересування людини, каже адвокат. На фото Андрій Вовк

«Ця Постанова обмежує основні права на свободу пересування людини, – каже Андрій Вовк. – Обмежити права людини можна тоді, коли оголошено військовий чи надзвичайний стан або якщо прийняти зміни до Конституції України. Але зміни можна прийняти тільки після всенародного референдуму – коли народ дозволить обмежити свої права й за це проголосують більше 300 народних депутатів. Зрозуміло, що всього цього не було. Більше того, карантинні обмеження не внесені не лише до Конституції, а й до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Постанова Кабміну – це лише видані підзаконно-нормативні акти».

Адвокат говорить, що такі зміни не відповідають Конституції України. Деякі не відповідають іншим нормативно-правовим актам. Наприклад, в українському законодавстві чітко не виписано, що таке громадське місце, тому незрозуміло, де не можна з’являтися.

Немає вимог законодавства постійно ходити з  документами, які посвідчують особу. Тому вимагати документи від людини правоохоронці просто так не можуть. Попросити документи вони можуть лише тоді, якщо людина вчинила правопорушення.

Що каже Харківська правозахисна група?

Харківська правозахисна група вважає кілька обмежень недоцільними.

Так, заборона людям, які старші 60 років, виходити з дому, є, на їхній погляд, шкідливою. Через це вони можуть втратити роботу. На жовтень 2019 року в Україні працювало два з половиною мільйона пенсіонерів. Крім того, прогулянки на свіжому повітрі для багатьох є медичною рекомендацією, і відмова від них може призвести до прогресу існуючої хвороби, наприклад, діабету. Така заборона суперечить і Рекомендаціям ВООЗ та МОЗ щодо профілактичних заходів для протидії пандемії COVID-19.

Вимога постійно мати при собі посвідчення особи жодним чином не пов’язана з епідемією хвороби і є недоцільною. Фото: bastion.tv

Заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони є надмірною, бо саме такі місця й призначені для прогулянок, а заборона переміщуватися групою більше двох осіб має виключити скупчення людей в таких місцях. Хоча прогулюватися можна і поза парками чи лісами, однак вони менш корисні, бо повітря на вулицях загазоване. Саме рекреаційні паркові зони є найкращим місцем для природної вентиляції легень під час бігу чи поїздки на велосипеді. Така вентиляція, з-поміж іншого, є гарною профілактикою пневмонії.

Крім того, вимога постійно мати при собі посвідчення особи жодним чином не пов’язана з епідемією хвороби і є недоцільною. Складається враження, що вона введена виключно для зручності правоохоронців, щоб вони могли легко визначити, наприклад, має людина більше 60 років чи ні. Але такі практики передбачають, що всі мешканці країни є правопорушниками, і перетворюють державу на поліцейську.

Незрозумілими у Постанові є поняття «лісопаркова зона» та «громадське місце». Фото: ua.igotoworld.com

Також є незрозумілими поняття «лісопаркова зона» та «громадське місце». У «Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» йдеться, що «до лісопаркової частини лісів зелених зон відносяться лісові ділянки з естетично цінними ландшафтами, призначені для масового відпочинку населення». У лісопарковій зоні лісові ділянки формуються територіальними органами за погодженням з органом виконавчої влади. Вони можуть й не мати особливих позначень на місцевості або огороджень, що робить невизначеним для особи правовий статус такої ділянки. Тож далеко не завжди є самоочевидним, чи є ділянка лісовою, чи належить до лісопаркової зони певного населеного пункту.

Єдине законодавче визначення громадського місця є в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів». У Законі вказано, що громадське місце – частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення. В роз’ясненнях Постанови вказується, що перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади. Тому людина «у будь-який момент можете опинитись на території, яка підпадає під визначення «громадське місце»». Таким чином, людина не може передбачити, коли і в якому місці її визнають правопорушником.

Так що робити людям?

Для того, щоб визнати незаконною цю Постанову, треба звернутися в Конституційний суд, адже лише він має право визначити, що конституційне, а що ні. Звичайному громадянину буде важко визначити, порушує він Постанову чи ні, каже Андрій Вовк. Зараз Постанова діє і її треба дотримуватися. Принаймні, до того часу, коли її скасують або визнають неконституційною.

«Поліцейські зобов’язані дотримуватися Постанови Кабміну. Тому якщо людина просто прогулюватиметься в парку, поліція оштрафує її на мінімум 17 тисяч гривень. На мою думку, вони не мають права цього робити, але правоту треба оскаржувати в суді. Людина має дотримуватися Законів України. При тому, що Постанова – не закон, а лише підзаконний акт, людині, яка не знає юридичних тонкощів, важко буде доводити свою правоту в суді», – каже адвокат.

Якщо є неоднозначні обмеження прав людини, краще не порушувати їх, говорить Андрій Вовк. Якщо людина не впевнена у своїх знаннях законодавства, треба тимчасово уникнути тих місць, за відвідування яких її можуть покарати.

Фото на головній: womanel.com