Нічого особистого, просто бізнес. Як черкаські політики зайшли в глухий кут

Що відбувається у черкаській міській раді та чому міський голова й депутати не можуть порозумітися

Міський голова проти секретаря, міський голова проти депутатів, а тепер і міський голова проти прокурора – за останній рік Черкаси перетворилися на поле жорсткої політичної боротьби. Уже понад рік у міській раді немає згоди. Про розвиток у місті зовсім не йдеться, бо провладні депутати на чолі з Анатолієм Бондаренком не можуть порозумітися з опозицією на чолі з Олександром Радуцьким. Дійшло навіть до того, що міський голова скликав сесію міськради за межами міста і не повідомив про неї депутатам з опозиції. Після цього за Анатолія Бондаренка береться прокуратура. Йому вже вручили дві підозри. Що означають такі політичні перипетії, з’ясовувало Громадське.

4 жовтня – прокуратура повідомляє про підозру міському голові Анатолію Бондаренку. Йому інкримінують перешкоджання діяльності депутатів місцевої ради, передбачене ч. 1 ст. 351 Кримінального кодексу України.

За вчинення такого правопорушення передбачено покарання у вигляді штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років.

За повідомленням прокуратури, Бондаренко, всупереч закону, провів пленарне засідання міськради не 23 серпня в Черкасах, як це було заплановано, а днем раніше та ще й за межами міста – у Каневі. Про засідання він належним чином не повідомив ані депутатів, ані представників ЗМІ. Втім кворум таки зібрався і питання голосували, зокрема, і внесли зміни до бюджету.

«Прикметно, що під час оголошення підозри пан мер відмовився вийти з «Мерседеса», який оформлений на його брата. Так що маю відчуття, що це – не остання підозра цьому службовцю», – написав на сторінці у Facebook Генпрокурор Юрій Луценко.

І справді уже 8 жовтня прокуратура повідомила про нову підозру міському голові. На цей раз проти нього відкрили провадження, передбачене ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, – зловживання владою.

За вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За даними слідства, міський голова Черкас у липні 2017 року відкликав апеляційну скаргу проти приватного забудовника. Підприємство не виконало умови договору оренди, через що міська рада хотіла у суді стягнути з фірми заборгованість. Однак Бондаренко відкликав апеляційну скаргу, тому суд залишив без розгляду скаргу міськради.

«Вказаними діями міського голови спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам в особі Черкаської міської ради у вигляді недоотриманих доходів загальним фондом бюджету міста Черкаси в розмірі більш як 447 тисяч гривень», – повідомляє прокуратура.

Сам міський голова на час розслідування узяв місячну відпустку. Кримінальні провадження проти себе він називає політичним замовленням.

«Я на місяць йду у відпустку, щоб потім представники правоохоронних органів не розказували, що на когось маю вплив, тисну на працівників міськради та інші подібні байки. Весь юридичний шлях готовий повністю пройти до кінця. Якщо потрібно – звертатимусь в Європейський суд із прав людини, але обов’язково доведу цим продажним місцевим прокурорам, як вони помилялися.

Всі звинувачення є політично вмотивованими. Моє відсторонення від посади потрібно для того, щоб у березні 2019 року в Черкасах проводити масові фальсифікації під час виборів Президента України», – написав Анатолій Бондаренко у Facebook.

Те, що називають «дерибаном», насправді стало практикою останніх років

Одразу після проведення канівської сесії почала з’являтися інформація, що депутати у такому таємному режимі просто роздерибанили бюджет. Втім фахівець із електронних закупівель Артур Чемирис вказує, що проголосовані у Каневі питання цілком спокійно могли розглянути і у Черкасах. Сесію просто хотіли провести без членів територіальної виборчої комісії. Вони мали зачитати постанову про заміну відкликаних депутатів (Альона Цегцвінцева, Тетяна Чорнобіль, Максим Шадловський, Віталій Косяк та Максим Скорик). Саме без цих місцевих обранців Анатолій Бондаренко втратить свою хитку більшість у міській раді. Утім, законність процедури відкликання цих депутатів теж залишається під сумнівом.

«Фактично сторони розміняли останню сильну фігуру на їхньому столі – бюджет. Тепер кожен змушений вдаватися до відвертих маніпуляцій, аби приховати свою неспроможність досягти компромісу. Те, що називають «дерибаном», це практика багатьох останніх років, про яку ми говорили і раніше. Проте тоді ці ж сили, що зараз заявляють про розкрадання, такий стан речей називали «ефективним бюджетом». Інша ж сторона, прикриваючи свої явно незаконні дії, змушена залучати до мітингів малолітніх дітей і їхніх батьків, здійснюючи тиск на суд. Прикметним є те, що під ударом опинились виплати саме цієї категорії людей, в той час як зарплати, скажімо, чиновників поза загрозою. Стосовно видатків, то найбільше питань особисто у мене викликає лізинг техніки для комунальних підприємств. Це більше схоже на якусь забаганку і мару окремих чиновників та депутатів, аніж обґрунтовану потребу всієї громади», – зазначає Артур Чемирис.

На канівській сесії розподілили понад 200 мільйонів. Очікується, що вони надійдуть у дохідну частину кошторису міста після продажу землі. Більшу частину цих коштів планують витратити на дороги. Їх витрачатиме департамент архітектури та департамент житлово-комунального комплексу.

Вже згаданий лізинг техніки стосується ЧЕЛУАШу, Черкасиелектротрансу та Черкаситеплокомуненерго. Цим підприємствам міська рада дала дозвіл на придбання техніки із правом викупу.

Для прокуратури це непоганий шанс показати, що вони хоч щось роблять

Загалом канівська сесія стала продовженням конфлікту між депутатськими групами. На думку координатора ГО «Центр UA» у Черкаській області Сергія Пасічника, усе почалося із «таємного» виконкому, який провели улітку 2017-го. Тоді ухвалили рішення про затвердження детального плану забудови набережної.

«У місті є дві фінансові групи, які мали своє бачення щодо забудови набережної. На рівні політикуму вони не змогли домовитися, чия фінансова група буде заходити, або не було можливості це питання полюбовно вирішити, щоб усіх задовольнити. З цього і почався конфлікт. А потім кожен почав гратися, щоб сформувати свою більшість і продавити рішення, у якому зацікавлений», – зазначає експерт.

Те, що ми спостерігаємо зараз із підозрами міському голові, – це просто продовження гри, вже тільки із вищими ставками.

«Зараз ставки підвищуються, тому що на носі президентські вибори. Інший момент – бізнесовий, тому що щодня, коли ти не при владі і не контролюєш певні фінансові потоки, ти їх втрачаєш. І відповідно останньою краплею стала канівська сесія, тому що, якщо люди були готові закривати очі на певні моменти, то тут попри всі заяви, що це турбота про громаду, ми розуміємо, що крім бюджетних, там голосували і свої шкурні питання. Якби сесію провели за процедурою, то думаю, ні в кого питань не виникало б. Хіба може опоненти трохи пошуміли б з цього приводу», – каже Сергій Пасічник.

Як зазначає Сергій Пасічник, кримінальне провадження проти міського голови не стало несподіванкою.

«Враховуючи те, що Бондаренко представляє партію, лідерка якої є одним із основних конкурентів президента, то очевидно, що влада рано чи пізно могла використати цей момент для того, щоб свої політичні питання вирішати, але при цьому є абсолютно обґрунтована підстава – порушення регламенту. І тут карти самі у руки лягли. Прокуратура – це вертикаль. Є генпрокурор, який у досить дружніх стосунках із президентом. Очевидно, що могли дати сигнал скористатися ситуацією. Прокуратура вступила у свою гру. Для неї це непоганий шанс показати, що вони хоч щось роблять», – додає Сергій Пасічник.

Черкаси класифікуються на рівні «не приведи, Боже, з ними зв’язатися»

При цьому політичні ігри супроводжуються боротьбою за цільову аудиторію. Кожна політсила намагається маніпулювати громадою, звинувачуючи один одного у «фінансовому колапсі».

«Як-то кажуть, у громадської думки немає диплому юриста. Тут мова про інше – кому будуть вірити, а кому – ні, хто краще зможе мобілізувати своїх прихильників, а хто ні. Репутація правоохоронних органів, м’яко кажучи, не на високому рівні. Тому увага прокуратури до окремих аспектів діяльності пана Бондаренка, фактично, стала для нього подарунком, що дуже на часі. Гаряча тема наразі – не старт опалювального сезону, не перебої з гарячим водопостачанням, а «посадять чи не посадять». Абсолютно прогнозовано, тема набула політичного присмаку напередодні виборів Президента, і на перший план уваги вийшла політична приналежність Бондаренка, а не його якості як менеджера. «Батьківщина» цим скористалася і скористається не раз», – пояснює експертка із комунікацій Тетяна Єщенко.

За словами Тетяни Єщенко, для безпосередніх учасників (мера, депутатів) наслідки політичної колотнечі у місті будуть кращими, ніж для усіх інших. Тема протистоянь у Черкасах – свого роду серіал, місцева «Санта-Барбара». Прикувати увагу громадськості до нескінченного процесу – про це можна тільки мріяти. Людей цікавить, що сказав А про Б, як В дав у пику Г, а не те, що вони зробили і які результати їхньої діяльності.

«Що стосується зовнішніх аудиторій, то черкаські «революції в чайній чашці» їй  малоцікаві. Бізнес (що має можливості інвестувати в будь-якій точці України та світу) оцінює ймовірних партнерів з точки зору, чи можна їм довіряти, чи матимуть цінність домовленості із цією владою; чи не виявиться так, що ми думали, що підписуємо угоду з мером міста як інституцією (яка має послідовність і наступність), а виявиться, що це були домовленості з умовним Іваном Івановичем, які для Петра Петровича (наступного мера) порожній звук. З цієї точки зору, Черкаси класифікуються на рівні «не приведи, Боже, з ними зв’язатися». Добре це чи погано – дивлячись для кого. Для місцевого бізнесу, зав’язаного на місцевих ресурсах і місцевих клієнтах, відсутність конкурентів ззовні – подарунок долі. Для тих бізнесів і організацій, які потребують зовнішніх ресурсів (грошей, людей, ідей) ця ситуація однозначно негатив», – зазначає експертка.

Як вважає Тетяна Єщенко, ключова проблема для міста полягає у тому, що крім умовної бабки Параски і бабки Палажки у владі (які постійно гиркаються між собою) і умовної глядацької аудиторії (яка це дивиться і коментує) не сформувалася і не заявила своє бачення і свій інтерес інша аудиторія – яка не хоче дивитися серіал, а хоче мати певні послуги та сервіс у місті.