«Люди купують дорогий модний одяг, а в душі ходять з дірками»

Чому сучасній людині треба ходити до психолога, і що таке екологія душі

Юлії Сіденко – 28. Останні сім років вона працює психологинею, викладає психологію студентам в черкаському університеті. У 2018 році вона створила проект для схуднення «Magic Form», і ним же довела: форма залежить від того, що робиться у людини всередині. «Громадське ТБ: Черкаси» цієї публікацією починає серію партнерських матеріалів.

– Юлю, існує такий стереотип, що навчатися на психолога йдуть саме ті люди, які самі мають психологічні проблеми. Це правда?

– І так, і ні. У психології немає простих людей. Сюди приходять або допомогти собі, або допомогти іншим. На психологію я потрапила випадково – в якийсь момент просто передумала бути редактором. З дитинства я помічала, що я люблю слухати інших. Я могла втішити, я не боялася, коли хтось біля мене плаче. Будь-якими проявами емоцій мене не злякаєш. От тільки цього року зрозуміла, що має бути ще й хист до професії психолога. Бо коли людина полюбляє бути сама в собі, інтровертована, то вона думає більше про себе. А психолог – це така професія, коли ставиш іншу людину на перше місце, а вже потім ти сам. 

– Тобто, ти любиш вивчати світ іншої людини?

– Так, мені цікаво. Цікаво, як там все влаштовано. І я з дитинства відчуваю імпульс «хочу допомогти»: коли я бачу людину і відчуваю, що їй погано на душі. Людина – як ріка, її життєва енергія має йти вільно. А якщо є якісь перешкоди на шляху, то це не дає рухатися вперед і стає погано. Через мене зараз проходять історії сотень студентів, яким я викладаю в університеті. І кожна унікальна, в кожній свій біль і окремий світ. Я допомагаю їм розкриватися, розвиватися і робити висновки.

– Але ж всі ми люди, психологам теж буває погано? 

– Так, звісно. Буквально кілька днів тому до мене підбігала студентка із запитанням: «Юліє Олександрівно, а у вас теж є проблеми?» Є. В психолога їх найбільше, бо він всі їх бачить і розуміє. Є навіть анекдот-мем такий: «Чим відрізняється психолог від звичайної людини? Тим, що він знає всіх своїх тараканів поіменно». Тож якщо посміятися і подивитися з іншого боку – проблем немає, всі проблеми у нас в голові: є лише питання чи завдання, які треба вирішувати щодня. 

Юлія Сіденко, психолог фото
Фото Ігоря Єфімова

– Тоді виникає сумнів, навіщо мені йти до психолога? В нього ж теж існують проблеми. Чи бувають ідеальні – «чисті» психологи?

– Якби психолог жив на безлюдному острові, то він би був «чистим». У нього не було би проблем, якби він не знав своїх маму й тата, не контактував з іншими людьми. Є навіть таке поняття, як «контрперенос»: коли людина переносить свої  проблеми іншій людині, бо вона когось нагадала з минулого. Вам можуть щось сказати, що витягне з вас якусь давно пережиту емоцію чи відчуття. Тому я завжди кажу: хороший психолог – це внутрішньо зріла людина, якій ви можете довіряти. Хороший психолог усвідомлює небезпечні моменти і не переносить свої проблеми на іншу людину. Як психолог, я даю відчути довіру.  Я стаю дзеркалом для людини: як у звичайному дзеркалі вона бачить свої зовнішні недоліки, так само я допомагаю побачити внутрішні. 

– Може, це така сучасна тенденція – боятися і ховати себе справжнього?

– Ми завжди граємо якісь ролі, але так, дійсно зараз людство ніби загралося. Сучасній людині легше сховатися за матеріальними речами: в айфонах, в інстаграмі, в новій машині… Якийсь культ поверхневого і «красивого». Мене дивує, що люди купують собі дорогий модний одяг, а в душі ходять з дірками. Витрачають гроші на те, що можна просто купити, і не зважають на те, хто вони всередині. Дуже люблю фільм «Маска», коли головний герой настільки часто одягає ту маску, що дуже важко її від себе відліпити.

– Чому так відбувається?

– Тому що психіка людини від природи така – компенсаторна. Якщо людині чогось не вистачає всередині, вона це намагається компенсувати зовні. Не вистачати може того, чого не можна купити за гроші: здоров’я, любові, якої мама й тато не додали їй в дитинстві… Ці «дірки» людина намагається прикрити, затуляє пустоту. Хтось –  одягом (купуючи постійно новий), хтось – їжею (переїдаючи), хтось випиває багато алкоголю, хтось заводить постійно нових партнерів для сексу… Тобто людина сама шукає спосіб залатати якусь психічну проблему. 

«Мене дивує, що люди купують собі дорогий модний одяг, а в душі ходять з дірками. Витрачають гроші на те, що можна просто купити, і не зважають на те, хто вони всередині»

– А якщо людині так комфортно? 

– То це ненадовго. Якщо людина не зміниться – це потім вилізе боком. Це як пігулка від болю: випив – і одразу добре. Але це має короткочасний ефект, якщо не вилікувати причину.

– Окей, є випадки, коли одразу ясно, що «мені погано», «в мене болить душа». А є, коли не помічаєш проблем. Є люди, які заперечують, що їм потрібна допомога… 

– Заперечення – це вже певний сигнал. Часто люди цим і прикриваються: «В мене все добре». Я завжди кажу своїм студентам: не відповідайте на запитання «Як у тебе справи?» одним словом – «Нормально» або «Добре». Бо нормально – це ніяк, це точка «нуль» – не плюс і не мінус. Сталість – це не завжди добре, бо це скоріше деградація, а не розвиток і рух вперед. Розкажіть більше, що ви робили протягом дня, рухайте свою енергію навіть словесно. 

– А деяким краще піти поговорити з подругою, а не з психологом.

– Це трохи інше і стане краще лише на годинку. Я як психолог зацікавлена не лише почути, поговорити, а й побачити прогалини, больові точки, проаналізувати й допомогти позбутися негативних блоків. І це ще про одну важливу штуку –  конфіденційність: все, що я почула, залишається в моєму кабінеті.

– Як взагалі зрозуміти, що час іти до психолога? 

– По-перше, коли не хочеться зранку прокидатися і вставати з ліжка. Коли до всього апатія, і навіть проговорюєте вслух негативні емоції: я ненавиджу людей, я не хочу йти на роботу, мене бісить ота сусідка, я заздрю тому хлопцю… Коли людина, здається, поволі перетворюється на оголений нерв, який б’є всіх током. По-друге, коли ви відчуваєте, що ви не на своєму місці. Часто до мене звертаються дівчата, які кажуть: «Мені б народитися в іншу епоху». Якщо людина не відчуває задоволення від того, що вона робить, якщо у неї тривожність і вона відчуває, що ось-ось трапиться щось погане. Третє, коли людина не може побудувати тісних контактів із іншими. Вона кричить, конфліктує, їй здається, що її ніхто не розуміє, з нею некомфортно бути поруч. Як це зрозуміти? Можна подивитися, чи уникають її інші. І людина, зазвичай, відчуває самотність, відчуває, що вона нікому не потрібна і її ніхто не любить. 

– А якщо людині класно і вона відчуває кайф на роботі, а приходить додому і свариться з усіма рідними, кричить, лається?

– Я називаю це – емоційна гойдалка. З одних крайнощів – у інші. Це небезпечно, бо так людина швидко вигорає й спустошує себе. Варто гармонійно розподіляти свої сили і час – в особистих стосунках, на роботі, приділяти час і увагу сім’ї, дітям, собі. Треба пам’ятати про баланс. 

Юлія Сіденко фото

– А якщо людина каже: я вже вважаю себе успішною людиною, яка має внутрішній баланс? 

– Психолог має бути в кожної успішної людини. Бо він піднімає ресурси. Бо людина може загратися в «успішність», зловживати владою, а психолог повертає до реальності. Психолог вчасно «познімає зірки з лоба», він нагадує людині, що вона може ще й допомагати іншим, направляє в потрібний момент, прищеплює культуру самовиховання, переоцінки, дає імпульс постійно йти вперед, досягати, не боятися змін і розвитку.

Психолог має бути в кожної успішної людини. Бо він піднімає ресурси. Бо людина може загратися в «успішність», зловживати владою, а психолог повертає до реальності. Психолог вчасно «познімає зірки з лоба»

– Гаразд, ти переконала всіх моїх скептиків)) Як відбувається зустріч? 

– До мене, зазвичай, людина приходить з чітким запитом – одразу розповідає, що її турбує. Чи то проблеми після розлучення, чи то проблеми з дитиною, чи на роботі, немає друзів, чи вона ображена на когось. А потім я роблю велику ставку на діалог. Буває так, що людині треба просто виговоритися, бо в повсякденному житті їй ні з ким поговорити.  В діалозі, як правило, я чую суперечливі речі. Наприклад, зараз вона каже, що впевнена в собі, а через 10 хвилин говорить, що не поважає себе. Люди самі себе не чують, а я одразу помічаю нелогічні фрази. Але найбільше я люблю працювати з несвідоми проявами психіки. Тут мені допомагають: малюнки самої людини, репродукції картин, асоціативні карти-зображення. По татуюваннях, як і по картинах, теж можна багато чого сказати про людину. Адже тут проявляється несвідоме, яке володіє потрібною інформацією. Тобто, можна сказати, чому людина обрала таку картинку, а не іншу, цей колір, а не інший.

– У східній філософії є така думка, що людина всюди залишає по собі «сліди» –  емоційні. Наприклад, коли заходить з усмішкою і гарним настроєм у кафе, залишає світлі позитивні сліди, а коли, наприклад, кричить на кондуктора в маршрутці – негативні. Виходить, у психолога, всі свої відчуття я викладаю на білому аркуші паперу? 

– Так. Краще, щоб це був саме малюнок, а не слова. Бо як не крути, коли людина говорить, у неї все одно активно працює свідомість. І тоді вона щось може приховати, щось недоговорити. А через опосередковані речі людина відкриває найглибші душевні моменти. Лише тоді я маю повну картинку: коли почула і побачила, і дала людині право вибору. Вибір людини вже багато про неї говорить: яку музику слухає, який стиль одягу носить, які прикраси купує, яке на тілі татуювання… І це все ваша сукупність думок. Уявіть, що є дорога. Ви їдете на машині і потрапили в якийсь затор, жоден світлофор не працює – ті всі авто, які утворюють затор, то ваші думки, а психолог може бути в цій ситуації регулювальником. 

– Але я маю тобі довіряти.

– Звісно, це і хімія, і водночас мистецтво – зробити так, щоб мені довірилися. Людина вирішує: як легко їй самій зі мною, як вона сприймає мій вигляд, тембр голосу, чи хочеться їй зі мною говорити.

– Круто, чи можна самому напрацьовувати в собі якісь позитивні якості, звички, щоб почуватися щасливим? 

– Це знову-таки питання руху енергії. Рухайтеся. Не давайте собі можливості просто лежати, дивитися в стелю, з’їдати себе негативними думками, а постійно бути в ділі – найважливіша корисна штука в житті. 

    • Змініть щось. Змініть звичне оточення – поїдьте кудись за місто, на природу. Змініть свій звичайний графік, візьміть вихідний на роботі (повірте, без вас там світ не розвалиться), зробіть день тиші. Купіть собі щось нове. Зателефонуйте нарешті мамі чи татові – тим, кому давно не дзвонили.  
    • Поприбирайте вдома і викиньте всі непотрібні речі. Без жалю.
    • Познайомтеся з перехожим. Відкрийте для себе незнайому людину. Не бійтеся, спілкуйтеся, допомагайте. Всі найкращі речі в житті – безкоштовні: любов, увага, спілкування.
    • Спостерігайте. За чимось, за кимось, за собою. Протягом всього дня звертайте увагу на те, що ви відчуваєте. Ви ж чистите зуби кожного ранку? Напрацьовуйте звичку чистити свої думки і звертати увагу на свої відчуття. Це така психологічна гігієна. Якщо у вас стається щось погане, складне в житті – не хвилюйтеся, не робіть із цього трагедію. Старайтесь виносити з усього позитив. Задайте собі запитання: Я можу вирішити це питання? Якщо так – то вирішуйте. Якщо ні – тим паче, не хвилюйтеся, навіщо руйнувати себе? 

– Значить, активна діяльність – це одна з практичних порад, як краще почуватися. Що ще порадиш, якщо хочеться позбутися самого відчуття «мені погано»?

– Допомагайте собі мистецтвом та творчістю: подивиться фільм, сходіть на виставку картин, у театр, розмалюйте щось… 

– Мені здається, що середньостатистичний черкащанин настільки загруз в побуті, що йому не до високих культурних заходів. Багато людей люблять жалітися: нема куди сходити на вихідних, дороги не такі, освітлення погане, зарплата низька, влада – це корупція, ой, як погано в цих Черкасах. А є, наприклад, спільнота бізнесменів, і деякі з них живуть в своєму «красивому» комфортному світі, як у вакуумі, і їм байдуже, що відбувається довкола. Це знову про крайнощі?

– Так. Немає красивого і некрасивого. Є світ у всьому його різноманітті, який ми повинні приймати, і якщо щось не подобається, то не жалітися, а робити цей світ кращим. 

– Це складно самому змінювати світ, і до біса страшно.

– То це ж справа не у світі, не в реальності. А в самій людині. Людина може мати купу геніальних ідей, думок, творчі гени, вона може бути меганачитана, але вона не вміє спілкуватися з людьми і подавати себе. Хороша приказка в нас є: вміла готувати – та не вміла подавати. Є такий термін в психології – соціально-перцептивний інтелект. Це коли людина прочитала лише кілька книжок за все життя, але вона може знайти спільну мову з кожним: розпочати розмову, легко підтримати бесіду, промовчати в потрібний момент. Це обмін думками, досвідом, словами. Цьому можна навчитися. Можна навчитися бути щасливим – якісь заборони існують лише в голові у людини. Коли малюк вчиться ходити, то це відбувається не одразу, він багато разів падає. Але він не зупиняється вчитися, бо в нього в голові не сформовано: впав – це значить все, не ходитиму. 

– Значить, ніяких перешкод не має. Виходить, і ніяких хвороб немає – всі хвороби у нас в голові. Важлива не сама ситуація, а наше ставлення до неї?

– Немає хвороби, якщо ви зрозуміли причину і наслідок. І навчилися не повторювати помилок. Є дуже класна вправа, спробуйте: «Візьми два помідори й ходи з ними два тижні». Завдання полягає в тому, щоб не просто класти їх до себе в сумку. Носіть з собою всюди і кладіть помідори на видне місце, поруч з собою: на роботі, на кухні, в туалеті, у ванні, на прийомі у гінеколога чи на побаченні з хлопцем. Фішка в тому, що ці помідори швидко зіпсуються, згниють. В кінці ви відчуєте, як це  ходити з образою і ненавистю. Цими овочами ми втілили, візуалізували негатив, який людина постійно носить з собою. Зручно було? Ні. То чого ж люди ігнорують свої внутрішні проблеми і вчасно не йдуть до психолога, щоб їх позбутися? Треба лише захотіти. 

– Існує думка, що багато наших хвороб – через нерви і хвилювання. І погане довкілля.

– Ну от і дбайте про свою душевну екологію, насамперед. Стрес може бути поштовхом до розвитку якоїсь хвороби. Подивіться, якими темпами зараз розвивається наша цивілізація, скільки інформації треба сучасній людині споживати й фільтрувати, і не збожеволіти – складно оминути стрес. Забуваються якісь базові, елементарні речі. Купа літератури з саморозвитку, психології, підняття ресурсів, самодисципліни, книжки з прописними істинами: як стати щасливим, як стати успішним. Тут можна загубитися і в тонні інформації, і в собі, і в часі. Сучасну людину важко взагалі чимось здивувати. Їй цікавіша зараз форма – ззовні, її неординарність. А те що всередині – глибина, і водночас прості істини – вже не цікаві, сприймаються агресивно, тому відкидаються: вони існують десь там на задньому тлі.  Зараз модно – поверхневий, швидкий результат: послав під три чорти сусіда, який тебе дратує, скривив йому гримасу в інстаграм і одразу відчув полегшення. А оця звичка агресивно досягати бажаного залишається – і згодом руйнує людину. Це простіше. Набагато складніше знайти спільну мову з тим сусідом, відчути емпатію. Почуття любові зараз викривлене. Для початку варто полюбити себе самих.

Є дуже класна вправа: візьми два помідори й ходи з ними два тижні. Носи їх з собою всюди і клади поруч, навіть коли вони згниють. Ці зіпсовані помідори – негатив, який людина постійно носить з собою. Зручно було? Ні. То чого ж люди ігнорують свої внутрішні проблеми і вчасно не йдуть до психолога, щоб їх позбутися?
Юлія Сіденко, психологиня

– Яким ти бачиш сучасний образ суспільства?

– Образ дитини-підлітка. Максималізм, на перший план – форма. Цінність твого матеріального статку важливіша, ніж людяність. Зараз час екстравагантності, демонстративної поведінки. Важко вразити людей. Як працює інстаграм – так працює і наше суспільство нині. Показати себе лише з красивої, найкращої сторони, короткий текст, поверхневість без смислу, одні розваги. Ми часто забуваємо про рідних, ми забуваємо як це: піклуватися, любити, приділяти увагу комусь. Зменшується кількість людей, яка хоче думати, робити свідомий вибір і піднімати рівень свого життя.  

– А наскільки важлива генетика і рідні люди? Це якось впливає на людську психологію?

– Темперамент передається спадково. Тому дуже важливо спілкуватися з рідними, знати слабкі і сильні сторони, над якими треба працювати. Впливає навіть те, як проходила вагітність, чи була бажана дитина, як розповідали про появу дитини. У мене була дівчина на консультаціях, яка розповідала свою історію стосунків із мамою. Вона знала, що у мами були важкі пологи: малюк з’явився на світ не голівкою вперед, а попою. І при цьому мама постійно докоряла доньці: «Ти так важко мені далася. Ти всьому світові з самого початку показала, куди йому треба йти». Коли дитина постійно чує такі установки, то ця травма у неї може бути на все життя. Багато клієнтів, де є проблеми з батьками, і батьки сформували тяжкі травми в психіці дітей, змушували робити те, в чому самі не реалізувалися. 

– Чим відрізняється психолог від психіатра? Як знати, до кого йти?

– Психолог будує свою роботу на діалозі, спілкуванні, психіатр використовує ще й медикаменти для лікування людини. Я проти медикаментів. Я вважаю, що якщо у людини хороший психолог і молодий організм – з усім можна впоратися. Якщо до мене приходить 35-річний чоловік і каже, що п’є заспокійливі, я його переорієнтовую, щоб він не пив їх. Зараз ера швидкої інформації, швидких вуглеводів, швидкого вирішення проблем: випив чудодійну пігулку – і вже здоровий. Отак всі хочуть. 

– Скільки часу треба ходити до психолога? Постійно?

– Ні. Людині з психотравмою можна допомогти за чотири-п’ять сеансів у психолога. Хоча усе залежить від випадку клієнта. Одна зустріч триває одну годину. Чомусь у людей склався стереотип, що ходити до психолога – це так, ніби ти хворий. Навпаки. До психолога приходять свідомі люди, які хочуть зробити своє життя і життя людей довкола краще. Хочуть бути щасливими. Бо нещасна людина буде створювати навколо себе і таке ж оточення –  схоже на неї. Поряд з нещасними людьми і відчуваєш себе погано. Особливо це стосується сімей. У дитини формується психіка в оточенні мами і тата. Все, що вони говорять і роблять, прямо впливає на дитину. Важко переконати людей в Україні йти до психолога. Раніше ходили до священників, сповідувалися і молилися, до знахарок, а сучасний світ потребує ще й аналізу того, що відбувається в тобі самому. Психолог має стати ближчим до людини. Він допомагає зрозуміти причину і наслідок психологічної проблеми, навчить відпускати образи, ненависть, нелюбов до себе і вибудує механізм – як не повторювати помилок. 

психолог Черкас фото

Зв’язатися з Юлею телефоном:

+380 93 934 8905

Соцмережі: Instagram, Facebook

Вартість консультації за 1 годину: 400 гривень.

Партнер зустрічі