Медична реформа: які зміни чекають на українців

Ключові аспекти реформи охорони здоров’я

Наприкінці 2016 року в Україні стартувала медична реформа. Міністерство охорони здоров’я запропонувало змінити підходи до фінансування медицини. Як же вона має змінитися в найближчі декілька років? Ось ключові моменти медичної реформи.

Люди самостійно обиратимуть свого сімейного лікаря

Ключовий акцент реформи – на зростанні ролі сімейних лікарів. Сімейний лікар має стати другом кожної сім’ї, попереджувати і виявляти захворювання на ранніх стадіях. Кожен українець матиме змогу укласти контракт із лікарем, який йому подобається. Пацієнт, який незадоволений якістю послуг, може змінити лікаря, просто підписавши угоду з іншим.

Принцип «Гроші за пацієнтом»

Міністерство охорони здоров’я пропонує платити гроші не за утримання будівель лікарень, ліжко-місць, як є зараз, а за надані медичні послуги. Для цього планують створити новий орган – Національну службу здоров’я України, яка розпоряджатиметься медичним бюджетом. Суть принципу проста: чим більшу кількість пацієнтів лікар обслужив, тим більше грошей отримав.

«Зараз вони, за великим рахунком, у пацієнтах не зацікавлені, бо все одно отримають свою гарантовану суму за кількістю пацієнтів, які нараховуються на цій території. Чи той пацієнт дійсно ходить у цей центр первинної медико-санітарної допомоги, чи він туди не ходить?  Не ходить, то це ще краще. Якщо на первинці запрацює принцип «гроші за пацієнтом», тоді лікар зовсім по-інакшому сприйматиме його,  бо саме за пацієнтом ходитимуть гроші. Тоді у людини з’явиться право вибору того чи іншого лікаря, і пацієнт буде розуміти, що лікар в ньому зацікавлений. На відміну від теперішньої ситуації, коли пацієнти ходять туди, куди мусять ходити за географічним принципом, а лікар їх лікує, тому що мусить лікувати. Тут перш за все йде мова про стимули працювати краще. У теперішньому випадку стимул – це примус: ти зобов’язаний. У випадку, який пропонує Кабінет Міністрів, – це фінансова мотивація, але фінансова мотивація власне за здоров’я пацієнта», – каже експерт Реанімаційного пакету реформ Олександр Ябчанка.

«Якщо в мене буде більше пацієнтів, відповідно в мене буде більша заробітна плата і буде конкурентність між колегами, і це буде цікаво. В будь-якому випадку лікар розвивається доти, допоки він конкурує з кимось», – каже сімейний лікар Наталя Соболь. На цій посаді вона працює в Черкасах більше року. Спеціаліст переконана: єдиний стимул у сімейного лікаря нині працювати – це любити професію і людей. Грошової мотивації немає. Зараз Наталя отримує заробітну плату на рівні з прибиральниками й охоронцями – 3200 грн.

«У мене морально-етична  точка зору до цього всього, тобто коли я вступала до університету, я знала, що ніколи багатою не стану. Перш за все була ціль – допомагати людям, – каже лікарка. – Та все ж, я сподіваюся на те, що медична реформа відбудеться через декілька років, і наша заробітна плата стане набагато кращою».

Проте далеко не всі лікарі думають так, як Наталя. За статистикою, українські медичних закладам бракує лікарів первинної ланки – насамперед сімейних і педіатрів.

«Дефіцит кадрів на первинній ланці складає 20-30 відсотків. Лікарі, які працюють, в більшості випадків – пенсійного віку. На жаль, молодь не зацікавлена приходити працювати лікарями загальної практики  сімейної медицини, дільничними терапевтами, педіатрами, тому що надзвичайно мала заробітна плата», – говорить головний лікар Черкаської районної лікарні Микола Гуськов.

Кожен сімейний лікар обслуговуватиме не більше, ніж 2000 людей, обіцяє концепція медичної реформи. За кожного пацієнта Національна служба здоров’я платитиме йому близько 210 грн на рік.

«Якщо справді буде прикріплено не більше, ніж дві тисячі населення до одного лікаря, то їх обслуговувати реально. Але коли це буде набагато більше населення, це робити нереально. Робити диспансеризацію, тобто дзвонити, попереджувати пацієнтів про те, що вони мають прийти на обстеження, буде дуже важко. Якщо це дійсно буде дві тисячі населення, яких я буду знати, з якими я буду спілкуватися,  які будуть приходити тільки до мене, це буде набагато краще», – переконана Наталя Соболь.

«На сьогодні нам говорять про ці 210 грн, але не говорять, як їх використовувати. Якщо говорити про зарплату лікаря і медсестри, то цих коштів достатньо. 210 грн помножимо на 2000 населення, вийде 420 тисяч грн на рік. Ці 420 тисяч будуть на умовному рахунку кожного лікаря. Тут треба спеціалісту міркувати, куди їх направити», – говорить директор 1-го міського Центру первинної медико-санітарної допомоги м. Черкаси Михайло Шевченко.

Міністерство охорони здоров’я

Гарантований пакет медичних послуг

Стаття 49 Конституції України гарантує українцям безоплатну державну медицину. Однак на практиці у більшості випадків українці доплачують за лікування з власної кишені. Тому в Міністерстві охорони здоров’я пропонують визнати: держава не може повністю оплачувати лікування своїх громадян. Але платитиме за них лише частково. Тобто держава візьме на себе реальні зобов’язання щодо базових послуг, які бюджет здатен оплатити. Людина зможе отримати їх в будь-якому медичному закладі. Все, що не ввійде до базовий пакет, пацієнт має сплатити самостійно.

До гарантованого «зеленого» пакету медичних послуг пропонують включити:

  • первинну медичну допомогу, тобто послуги сімейного лікаря, педіатра тощо;
  • екстрену медичну допомогу;
  • паліативну допомогу, тобто полегшення життя тяжко хворим.

До «червоного» пакету, неоплачуваного державою, входять послуги сімейного лікаря поза робочими годинами, спеціалістів без направлення, деякі види обстежень, стоматологія для дорослих та інше. Кожна послуга з цього пакету матиме чітко визначену вартість.

Госпітальні округи

Більше грошей на медицину найближчим часом у держави не буде, але є можливість ті, що є, розподілити більш ефективно. Кабмін пропонує оптимізувати лікарні на місцях – більш пріоритетні залишити, а тим, що обслуговують малу кількість пацієнтів, доведеться перепрофілюватися. Тобто замість малопотужних, мало завантажених, погано оснащених лікарень будуть створені інші медичні заклади.

У Міністерстві пропонують розподілити кожну область на декілька так званих госпітальних округів. А в кожному окрузі на базі найуспішніших закладів створити опірні лікарні кількох типів:

1 типу – розрахована на 120 тис. населення. Виконуватиме базові функції: невідкладна допомога, хірургія, акушерство, терапія, травматологія.

2 типу – від 200 тис. населення. Там працюватимуть більш вузькі фахівці, надаватимуть складну допомогу.

«Кабінет міністрів пропонує наступне: домовтеся, будь ласка, між собою про склад госпітального округу, а Кабінет міністрів на це дасть кошти. Тому що саме органи місцевого самоврядування мають визначитися, які заклади будуть опірними. Відповідно інші заклади, які дублюють ці функції, мають бути реорганізовані в щось інше. В нас не вистачає хоспісів, не вистачає будинків пристарілих, не вистачає реабілітаційних центрів, і т. д. Вони мають зайнятися тим, на що є запит в держави, а не дублювати функцію, роблячи одну операцію на місяць», – каже Олександр Ябчанка.

Кабмін затвердив в Черкаській області 5 госпітальних округів:

  • Черкаський – до нього входитимуть Черкаський, Канівський і Чигиринський райони;
  • Лівобережний, до якого входять Золотоніський, Чорнобаївсьий і Драбівський райони;
  • Шевченківський – до нього входять Смілянський, Кам’янський, Корсунь-Шевченківський і Городищенський райони;
  • Центральний – який об’єднуватиме Звенигородський, Шполянський, Катеринопісльський і Лисянський район;
  • Західний – Умань, Тальне, Маньківка, Жашків, Христинівка і Монастирище.

«Ми давно вже говорили, що треба створити хоспіси, що треба створити паліативні заклади. У нас є велика кількість приміщень, які не використовуються, як в нашому районі, так, напевно, і по всій країні. Але для того, щоб їх перевести на певний ранг, треба вкласти спочатку кошти, знайти структури, яка їх буде утримувати. Тому що основні видатки – це не стільки медикаменти, скільки заробітна плата персоналу та збереження тепла в закладі», – каже головний лікар Черкаської районної лікарні Микола Гуськов.

Які лікарні працюють добре, а які доведеться перепрофілювати, який заклад має бути провідним, кого призначити керувати цими закладами, визначатиме госпітальна рада. До неї входитимуть представники місцевої влади.

«Визначати лікарню, яка має бути провідною в цьому госпітальному окрузі, мені здається, повинні самі пацієнти. Якщо пацієнт відвідує лікарню, значить вона потрібна, значить кошти, які йдуть за пацієнтом, приходитимуть у цей заклад. Наявність відповідного обладнання, відповідна інфраструктура, якісні дороги, якими можна добратися до медичного закладу – це не більше, ніж обіцянки, тому що за цими обіцянками стоять мільйони, і не гривень, а доларів. Їх у держави у вільному обігу немає», – говорить Микола Гуськов.

«Нащо міняти і вводити госпітальну раду? Яка буде основна мета роботи госпітальної ради? Що вона буде визначати і чи зможе госпітальна рада, яка буде складатися не із фахівців (а це будуть представники органів місцевого самоврядування,  тобто людей інших професій, яких обрали на певних виборчих округах) фахово справитися з керуванням мережею закладів на певній території?», – запитує заступник головного лікаря Смілянської районної лікарні Віктор Григор’єв.

«Ніхто не каже, наскільки буде покращена медична допомога, скільки з’явиться обладнання. Обіцяють, але обіцяти і дати – це різні речі. Наведу приклад поліції: їм дали і почали з них вимагати. Нам ще нічого не дали, але вже почали вимагати, в кого що і як має бути», – говорить головний лікар Черкаської районної лікарні Микола Гуськов.

Електронна система обліку

Ще один аспект реформи – створення єдиної електронної системи обліку інформації. У Міністерстві охорони здоров’я планують розробити єдину базу пацієнтів та електронні картки.

У підсумку

Утім, чи почнуть ці плани втілювати, стане відомо восени. Адже Верховна Рада має ухвалити кілька необхідних для проведення реформи законопроектів – №6329 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», який є частиною медичної реформи, та №6327 – «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».

Цей законопроект дає можливість втілити зміни, які прописані в концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я: пустити гроші за пацієнтом, відійти від пустих обіцянок і перейти до конкретики, до гарантованого пакету медичних послуг. І поступово відходити від бюджетного утримання закладів охорони здоров’я, переходити на закупівлі медичних послуг. У цьому законопроекті прописано створення Національної служби здоров’я, яка має бути центральним органом виконавчої влади, що здійснюватиме контрактні відносини, укладатиме контракти з надавачами медичних послуг. Але цей законопроект абсолютно нереалістичний без змін у бюджетний кодекс.