Мистецтво, яке не цінують. Куди зникають черкаські мозаїки

Ми захоплюємося монументальним мистецтвом за кордоном. А у своєму рідному місті нам на нього байдуже. У Черкасах є унікальні мистецькі об’єкти, які роблять наше місто особливим. Це мозаїки. Але з кожним роком вони занепадають, їх ніхто не реставрує, часто їх просто руйнують. Згадаймо лише дві мозаїки, які зникли у Черкасах останнім часом, – панно у дитячому парку та на палаці культури «Дружба народів». Наша журналістка Наталія Піка у рубриці «Ретро» пояснює, чим цінні ці радянські настінні малюнки та чому їх варто берегти.

Андрій Поліщук разом із Дарією Соколенко останні кілька місяців складають список мозаїк Черкас. Вже зареєстрували 15. Але всього їх кілька десятків. Андрій – Голова ГО «Центр міського середовища» (CEUREN), Дарія – викладачка образотворчого мистецтва в Черкаському національному університеті.

Дарія каже: внутрішні мозаїки знайти важче. Адже вони переважно розташовані на приватній території. Але краще збережені, ніж зовнішні. Погода і людське втручання руйнують їх швидше.

Мозаїка – це історична і мистецька цінність. Це витвір мистецтва, який має свої композиційні закони, кольористичні рішення. Тому мозаїки так само цінні, як художні твори чи живописні полотна. 

Створити мозаїку – справа не з дешевих. Смальта (кольорове непрозоре скло у вигляді невеликих кубиків або платівок – ред.) – дорогий матеріал, який у Черкасах не виготовляли. Створити мозаїку – нелегко і потребувало багато часу.

По них можна вивчати місцеве монументальне мистецтво. Мозаїки роблять наше місто особливим, вони унікальні і не повторюються більше ніде. 

Мозаїки є в кожному мікрорайоні Черкас. Великі і маленькі. Зовні будівель і всередині. Виконані в різних техніках та різної цінності. За свідченнями краєзнавця Бориса Юхна, найбільше мозаїк з’явилося в 1960-1980-их роках. Тоді в місті з’явилися тематичні роботи з історії пошти у магазині «Філателія» та у залі Головпоштамту, «Гопак» у ресторані «Чайка», туристична візитівка «Відпочинок» на вокзалі, портретна композиція у приміщенні аеропорту.

Створювали панно у Черкасах художники-монументалісти Володимир Широков, Олександр Студені, Віктор Співак, Микола Теліженко, Володимир Селіверстов, Віктор Білик.
Багато мозаїк є й на стінах дитячих садочків. Андрій Поліщук каже, що у радянські часи у Черкасах були художні училища, які випускали багато спеціалістів. Студенти обов’язково мали проходити виробничу практику. Їх відправляли в садочки, на стінах яких вони створювали мозаїки.

На мозаїках Черкас зображали різне – квіти, тварин, людей. Ці картини прославляли українські традиції, знання і працю. Більшість із них – комуністичні.

Скільки мозаїк у Черкасах?

Ніхто достеменно не знає, скільки мозаїк у Черкасах. Їхній облік ніхто не веде. Як зразки сучасного радянського мистецтва вони не стоять на обліку пам’яток ні національного, ні місцевого значення, каже керівник відділу культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації Микола Суховий.

– Мозаїки не вважаються не те що пам’ятками, а навіть і об’єктами. Тому ніхто не знає, скільки їх насправді, – каже Микола Суховий.

Іноді у відділ культурної спадщини пишуть люди, що треба знести радянську символіку – серп і молот, радянську зірку. Все через декомунізацію. А оберігати монументальне мистецтво немає кому. Міська влада теж не поспішає зберігати радянські мозаїки.

Мозаїки незахищені не лише від дощу, вітру й снігу, а й від людей. Часто мозаїки закривають рекламними банерами. Як приклад – малюнки на магазині «Кооператор» та на будівлі спортивної школи «Спартак». А всередині автовокзалу на монументальні панно причепили меблі. 

У Черкасах уже можна кладовище мозаїк створювати

– На жаль, у Черкасах можна вже кладовище таких об’єктів створювати. Багато чого ми вже не повернемо. Вони зруйновані через те, що постаріли і їх ніхто не обслуговує. Але здебільшого причина втрати цих пам’яток – небажання їх зберегти і реставрувати, – каже Андрій Поліщук.

Мозаїки мають реставрувати власники – ті, у кого вони на балансі. У Черкасах є об’єкти, які належать місту. Але ми бачимо, що робить міська влада – не відновлює, а замінює на щось інше. Не завжди краще.

Так, у червні 2018 року у дитячому парку зникла мозаїка. КП «Дирекція парків» реконструювала сцену та декоративні стіни біля неї, де була смальта. Будівельники оббили мозаїку, а на її місці художники намалювали героїв із сучасних мультиків і заклали плиткою. Тоді керівник КП «Дирекція парків» Володимир Стойко сказав, що це зробили через те, що панно було в аварійному стані. І що комунальники намагалися його врятувати.

Раніше, у 2012 році, збили панно на фасаді ПК «Дружба народів». Ця мозаїка називалася «Горельєф» і створили її  кілька місцевих авторів. Панно нібито було в аварійному стані. Після ремонту палацу культури його обіцяли відновити. Навіть конкурс оголосили на кращий проєкт. Але досі на фасаді лише біле полотно. Директорка палацу культури Галина Бурлака сказала «Громадському: Черкаси», що фасад зараз нічим не планують прикрашати.

– Коли реконструювали будівлю, надходили пропозиції, але нам нічого не сподобалося. Наразі у мене немає інформації про те, щоб щось планувалося, – каже Галина Бурлака.

Дарія та Андрій наносять на карту місце розміщення мозаїк і збирають їхні світлини. Потім із усіх мозаїк, які вдасться віднайти, створять альбом або web-презентацію. Аби хоча б на фотографіях зберегти ці унікальні мистецькі об’єкти, які прикрашали і досі прикрашають наше місто.