Любити одночасно кількох чоловіків. Історія черкащанки у поліаморних стосунках

Чотири роки Олена з чоловіком живе у відкритому шлюбі

«Усіх люблю однаково. Вони всі різні, і кожен доповнює один одного». – Так про свої стосунки з чоловіками говорить Олена. Вона заміжня та, крім законного чоловіка, ще має партнерів. Ще до шлюбу вони домовилися, що спробують поліаморні стосунки. Бо не хотіли жити всупереч власній природі. Свою історію черкащанка розповіла Громадському: Черкаси.


Поліаморія – система етичних поглядів на кохання. Вона припускає можливість існування множинних любовних стосунків в однієї людини з кількома людьми (а також між кількома людьми) одночасно, з дозволу і схвалення всіх учасників цих стосунків.


Я заміжня за Віталієм. У шлюбі ми чотири роки. Виховуємо трирічного сина. Ми – основні партнери один для одного, але маємо ще «вторинних». Їм просто приділяємо менше часу. У мене – Родіон та Дмитро. З Родіоном я майже два роки, а і з Дмитром – 8 місяців. Вони обоє живуть у Києві. У чоловіка зараз одна партнерка. Ми не перетинаємося. Тобто є я і чоловік, є я і Родіон, я і Дмитро. Так само і в чоловіка. Усі партнери знають, що у нас така сім’я, знають про існування інших.

Запровадити таку модель стосунків ми з чоловіком вирішили за місяць до весілля. До того були моногамними. Ми сіли поговорили і вирішили, що для нас це нормально і ми можемо бути з іншими, якщо хочемо цього. Чому потрібно обирати когось одного? Чому ми повинні жити всупереч власним потребам? Ми не проти моногамії. Просто нам наразі вона не підходить. Якщо людям комфортно тільки удвох, то це добре.

У нас був період, коли ні в мене, ні в чоловіка не було інших партнерів. Ми навмисне нікого не шукаємо. Познайомилися чи нас познайомили, розговорилися і продовжили спілкування. Про основного партнера завжди попереджаємо. У нас – відкриті стосунки.

Партнерів ми вибираємо для себе, тобто не потрібно узгоджувати свій вибір із чоловіком чи чоловікові зі мною. Я нічого не маю проти його партнерок, а він не має претензій до моїх чоловіків. Він вибирає на свій смак. Так само хоче, щоб і мені було добре з моїми партнерами. Звичайно, із чоловіком я проводжу більше часу, у нас спільний побут. Але люблю усіх своїх партнерів. У кожним із них у мене особливий зв’язок.

Історія черкащанки у поліаморних стосунках

Наші стосунки не заради сексу

Родіон показав мені, що така модель сім’ї може бути комфортною. Він зараз живе із двома дівчатами. Коли ми познайомилися, він сказав мені: «Ніколи в житті не одружуся на одній дівчині. Для однієї це вбивчо. Вона має розриватися між роботою, домом і мною. Це забагато для однієї дівчини». І зараз одна дівчина йому допомагає у бізнесі, а інша – займається домом. Одна ненавидить роботу і їй подобається створювати домашній затишок, а інша – не може терпіти готувати.

Дмитро – одружений. Про наші стосунки його дружина не знає. Окрім емоційного зв’язку, я підтримую його й інтимно. У сексі він любить домінувати, я ж – підпорядковуюся йому. Він пропонував БДСМ дружині, але вона не підтримала його. Проблеми у стосунках часто і виникають, коли партнери соромлять сказати про свої бажання. У нас же атмосфера довіри.


БДСМ – це форма сексуальних ігор, психосексуальна модель поведінки, ґрунтована на обміні владою між партнерами. Обов’язковими принципами БДСМ є безпека та добровільність.


Мої партнери з іншого міста, тож реальні зустрічі можуть бути раз у місяць, раз у два місяці. Часто їздити туди-сюди немає можливості. Більшість часу ми спілкуємося по телефону. Наші стосунки не заради сексу. Мене запрошували у свінгер-клуб, але мені це не потрібно.

Потрібен емоційний зв’язок. Який би він не був Аполлон, а якщо немає емоцій, то ні. Це якась інша енергія, інші відчуття. З кожним переживаю різні емоції, кожен чоловік доповнює один одного. Кожен дає щось своє. Усі стосунки мають абсолютно різні направлення. З кожним я говорю на окремі теми, у нас свої традиції.

Якби мій другий пантер був з нашого міста, то, мабуть, він би був один. Бракувало б часу на всіх. Я хочу проводити час і зі своїм чоловіком, і з дитиною. А ще ж я працюю. Навіть на ті ж повідомлення у месенджерах треба час. Я витрачаю на спілкування енергію.

Четверо було б забагато. Якби були суто інтимні стосунки, то було б простіше. А так є емоційна складова. А ще, буває, чоловік посварився з дівчиною, то ще і його заспокоюєш, вислуховуєш його.

Чотири роки Олена з чоловіком живе у відкритому шлюбі

Дівчатам важко змиритися, що я є

У мене є дві знайомі сім’ї, в яких партнери зраджують один одного по-тихому і на цьому фоні у них виникає скільки скандалів, що навіть доходить до бійок. Мені незрозумілі такі ситуації, коли гуляє він і вона, і при цьому вони розказують один одному, що цього робити не можна. Тоді вже розведіться і шукайте собі когось іншого, не псуйте собі нерви. Якщо тобі чогось хочеться, про це треба говорити. У нас багато сімей, які мовчать, і звідси проблеми. Якщо у нас із чоловіком така потреба, ми спокійно дійшли до спільного знаменника.

Страху, що я відійду на другий план, немає. Якщо з’явиться така партнерка, то будемо вирішувати, як діяти, але зараз у нас на першому плані наші стосунки. Інші стосунки – другорядні.

Ревнощів теж немає. Пам’ятаю свої перші стосунки із хлопцем. Вони тривали майже сім років. Це була повна моногамія. Принаймні я так думала. Потім, як виявилося, він мені зраджував. Я про це дізналася, ми поговорили. Але я не відчувала ревнощів чи злості.

Чоловік теж не ревнує. Я просто попереджаю його, що сьогодні у мене зустріч. Він каже, добре. Чимось можемо поділитися. Правда, не всім партнеркам чоловіка таке підходить. Дівчатам важко змиритися, що я є. Мабуть, не хочуть ділитися. Тому і не затримуються так надовго, як мої партнери. Часто вони псують нерви моєму чоловікові – мені це не подобається. Я за нього хвилююся.

Через наш вибір часто чую на свою адресу, що насправді просто не люблю цих чоловіків. Але для всіх любов різна. Для мене це піклування, турбота, підтримка. Оце для мене любов.

Черкащанка любить одночасно кількох чоловіків

Батьки не знають

У нас дуже маленьке місто. Поїдь у той самий Київ і Харків, то там таких сімей дуже багато: дівчина живе із двома хлопцями, хлопець із двома дівчатами. І їх це влаштовує.

Ті, хто знають про нашу ситуацію, сприймають нормально. Це наша сім’я, наші умови. Ми – такі. Це жодним чином не впливає на стосунки з друзями. У мене друг, коли дізнався про нашу ситуацію, сказав: «а в мене бабця жила в селі з двома чоловіками». А коли це ще було. Не думаю, що це особливість нашого часу. Тут все залежить від людей.

Батьки не знають. Навіщо їх шокувати? Я думаю, що вони б не зрозуміли. Це люди ще тієї «закалки».

Для мене було б ідеально мати сім’ю із трьох осіб, щоб ми жили разом. Неважливо, чи це був би мій партнер чи партнерка чоловіка. Поки до цього не доходить. Немає такого партнера, який би хотів, мав змогу і бажання таких самих стосунків.

За кордоном піднімають питання узаконення таких союзів. Якби була така можливість, то хотілося б це зробити. Повноцінна сім’я – це коли всі рівноправні. Бо коли шлюб між двома, то третій людині було б некомфортно у цій ситуації. Або вже тоді жити всім у цивільному шлюбі. Я так вважаю.

 

Ілюстрації Юлії Гайдай спеціально для Громадського: Черкаси