На Районі. Випуск 8. Хімселище

Поява цього району перевернула Черкаси догори дригом. Заводи, які тут збудували, перетворили Черкаси з провінційного курорту на місто хіміків.

Цей район з’явився на околиці Черкас в 60-х роках. І повністю змінив обличчя міста – перетворив Черкаси з провінційного курорту на місто хіміків. Саме тут з’явилися перші в місті знамениті «хрущовки». Восьма серія проекту «На районі» – про Хімселище.

До 60-их років Черкаси були відомі більше своєї природою, зеленню, човнами та Дніпром. Але у 60-х все змінилося: стару Митницю затопили, з’явилося Кременчуцьке водосховище, тисячі родин переселялися звідти на пустир за містом. Там же, на околицях, радянське керівництво вже проектувало потужні хімічні підприємства – до Черкас йшла «велика хімія», слідом за якою народжувався і новий мікрорайон.

Хімселище

«Після утворення в 1954 році Черкаської області постало питання про розвиток економіки краю. До цього часу Черкаси були звичайним районним центром Київської області. Серед пріоритетів у кінці 50-х років було визначено розвиток хімії і будівництво хімічних підприємств», – каже історик Василь Мельниченко.

СЕЛИЩЕ ХІМІКІВ

Історія Хімселища починається звідси. Наприкінці п’ятдесятих років тут, тоді ще далеко за містом, почали будувати «селище хіміків». У цих одноповерхових бараках проживали колишні ув’язнені – перші будівельники хімічних гігантів.

Будівництво житла для будівельників хімічних заводів

«У 1963 році, після закінчення інституту, мене направили у Черкаси. Того ж року я отримав завдання збудувати «поселення хіміків». Коли постало питання про будівництво хімкомбінату – знадобилася робоча сила. Відповідні органи вирішили залучити ув’язнених. Набирали на будівництво хімічної промисловості тих, хто вже звільнений від конвоювання, хто має умовні терміни за незначні злочини, але які могли вже вільно пересуватися. Треба було створити відповідну інфраструктуру для них. Була продовжена вулиця Енгельса (сучасна В’ячеслава Чорновола), прокладений проспект Хіміків, бо його тоді взагалі не було. На перехресті цих вулиць виділили територію для будівництва поселення для будівельників хімічної промисловості. Вибрали відповідні приміщення – одноповерхові дерев’яні бараки. Зараз вони вже обкладені цеглою. Це поселення розглядалося як тимчасове, тому можете уявити скільки воно вже існує. Інфраструктура була спланована чітко – по містобудівним нормам його виконали ідеально», – розповідає архітектор Леонід Кондратський.

Сучасний вигляд бараків

ХІМВОЛОКНО

Хімічні підприємства запускали чергами. Поки будувався один цех – поряд вже закладався інший. Втім найпершим підприємством тут став Завод штучного волокна, який згодом став виробничим об’єднанням «Хімволокно». У стінах цього заводу близько 40 років працював Олександр Петренко. Тут він пройшов шлях від майстра до головного технолога та начальника цеху.

У цеху контролю продукції на «Хімволокно»

«Якщо запитати що мені сниться, то 80% – це завод. Усі кращі роки пройшли тут. Наш завод запрацював 5 червня 1961 року. У 1960 році я вступив до Київського інституту легкої промисловості, на кафедру хімічного волокна. В 1965-му закінчив і отримав направлення в Черкаси. Завод мав три виробництва. На них виробляли більше 65 тонн шовку на добу. Наш завод освоїв виробництво нитки «Овілан», з якої ми виробляли килими. Вони є досі у багатьох черкаських домівках. Також побудували цех целофану. Целофан йшов для потреб харчової промисловості – ковбасна оболонка, поліграфія, сигарети, упаковки тощо. Ми постачали шовк і целофан на весь Радянський Союз і за кордон. Поряд – ЧШК. Ми постачали туди віскозну нитку», – каже колишній працівник Хімволокна Олександр Петренко.

Завод «Хімволокно» відкрили першим на районі. І першим же його закрили, у 2005 році. Сьогодні від нього залишилися лише велетенські порожні приміщення і ТЕЦ – теплоелектроцентраль. Її збудували, щоб забезпечити завод теплом та електрикою. ТЕЦ працює і досі – опалює більшу частину Черкас.

Колишні цехи заводу «Хімволокно»

ЧШК

«Колись ця територія була на околиці Черкас, тут був пустир. У 1965 році ухвалили постанову про початок будівництва шовкового комбінату. А у 1967 році випустили перші метри сурової тканини. Я приїхав сюди в 1970 році після закінчення інституту і протягом всіх цих років працюю на Черкаському шовковому комбінаті. Коли ми запустили всі черги виробництва, на комбінаті працювало 5600 людей. Тоді дійсно було так, що такі великі підприємства будували всім Союзом. У нас були фахівці з Росії, Кавказу, але левова частка – це були працівники з Узбекистану та Киргизстану. Вони залишилися жити в Черкасах, як і я, хоча сам родом із Херсонщини. Черкащани пам’ятають наші знамениті тканини, навіть назва була – «Черкащанка». Це тканина, яку виготовляли для суконь та блузок. Були ще «Бистриця», «Рось», «Ольшанка». Ми намагалися давати такі назви, які пов’язані з нашою Черкащиною: є така річка Вільшанка – от і тканина була «Вільшанка». Щоб знали, що коли в магазині, наприклад в Узбекистані, продавалась «Черкащанка», – то це була тканина з Черкас», – розповідає колишній директор ЧШК Олександр Луговський.

Виготовлення тканин на ЧШК

Важливість ЧШК та Хімволокна для Хімселища важко переоцінити – майже всі школи, дитячі садочки і житлові будинки були збудовані для працівників цих підприємств та їхніх сімей.

Збудовані підприємствами житлові будинки і школа

«Спочатку Хімселище було мікрорайоном гуртожитків, але підприємства дуже інтенсивно будували житло. Молодь одружувалася, народжувала дітей. Ці діти вже вважають себе корінними черкащанами. Таким чином відбувалося демографічне поповнення міста», – каже Василь Мельниченко.

Для новоприбулих робітників заводів потрібно було швидко будувати житло. Ось тут, між вулицею В’ячеслава Чорновола та колишньої Рози Люксембург, 55 років тому вперше у Черкасах з’явилися «хрущовки». Ці 5-поверхові панельні будинки – дешеве, а головне швидке у спорудженні житло для робітників.

Перші «хрущовки» на районі

«Ці малогабаритні будинки, хрущовки, розраховані на 25 років. Можете собі уявити, скільки вони вже існують. Вони розсипаються вже – не витримує конструкція, але вони стоять, їх експлуатують», – розповідає Леонід Кондратський.

АЗОТ

Будувати хімічні заводи в Черкаси часто приїздила молодь з різних міст Радянського Союзу. Однією з таких всесоюзних новобудов став Черкаський хімкомбінат. На будівництві майбутнього ПАТ «Азот» працювали тисячі людей різних національностей. Більшість із них так і залишилися жити тут.

Комсомольський «штаб» на будівництві Азоту

«Сам я родом з Росії, з Тульської області, місто Єфремов. Після закінчення технікуму було дуже багато направлень по різних містах Радянського Союзу. Я вибрам Кемерово, бо дізнався, що там будується хімічне підприємство. Там була сильна загазованість, а у мене вже на той час народилася дитина, і вона часто хворіла. Я вирішив дізнатися, куди можна поїхати, щоб продовжити свою працю, і обрав Черкаси. Мені тут сподобалися і місцевість, і люди. Тут мені дали направлення на посаду механіка цеху. У квітні 1964 року я приїхав сюди. Сюди приїздили з різних міст Радянського Союзу: були з Дніпродзержинська, Сєвєродонецька, Кемерова. Ми були однією родиною, бо потрібно було вчасно запустити підприємство», – розповідає колишній працівник Азоту Юрій Воробйов.

Азот виробляв добрива для сільського господарства

У 1965 році завод випустив першу партію аміачних добрив, які згодом відправляли по всій території України і до сусідніх республік. Добрива Азоту використовували в сільському господарстві для підняття врожайності землі. Крім цього на кошти заводу збудували автомобільний переїзд через залізну дорогу, а також палац культури хіміків, який згодом став палацом культури «Дружба народів».

На будівництві Азоту

«У радянські часи часто оголошували всесоюзні комсомольські будови. Хоча тут, окрім комсомольців, працювали і ті, хто мав умовний термін покарання, бо потрібна була робоча сила. Мікрорайон Хімселище був концентрацією молоді, робітників», – каже історик Василь Мельниченко.

Перші жителі жили на великому будмайданчику

Район будували прямо на очах у перших жителів Хімселища. Протягом 20 років тут з’явився парк Хіміків, житлові будинки, Третя лікарня і найбільший на той час в області спортивний комплекс «Будівельник». Його звели на місці колишнього зерносховища і назвали на честь тих, хто створював цей мікрорайон.

Палац спорту «Будівельник»

«Ну бачте, оцінку дає час. Якщо район не знесли, а експлуатують – значить від вдався. Планування тут чітке – заїжджають всі та виїжджають, як хочуть. У пожежному сенсі тут нема чого додати: він не згорів, не розвалився за цей час, отже зроблений він був за всіма правилами, як треба було», – підсумовує Леонід Кондратський.

Хімселище стало ідеальним уособленням соціалістичної дійсності – в чистому полі люди з різних кінців Радянського Союзу звели потужні заводи, проклали дороги та дали молодим сім’ям робітників хоч маленьке, але окреме житло. Пізніше на зміну хімії на південному заході Черкас почнуть будувати наукоємні заводи, а на березі Дніпра – намивати нову Митницю. А селище хіміків у 2019-му році залишилось таким же, яким його бачили перші жителі ще 50 років тому.