Боротьба з морським левом за рибу та втеча від «Грінпісу». Будні черкаського моряка на судні біля Антарктиди

Як це – жити по пів року на кораблі й мерзнути посеред айсбергів

Пінгвінами, морськими котиками та горбатими китами черкащанина Антона Ляховича вже не здивуєш. Він – моряк. І бачить їх майже щодня, тому що працює на риболовецькому судні біля Антарктиди. Про роботу й життя в Атлантичному океані він розповів журналістці «Громадського ТБ: Черкаси» Наталії Захарченко.

Піти в море наполіг брат-моряк

«Інколи на судно піднімаються пінгвіни. По одному. Пінгвін ходить по палубі. Дивиться на тебе, ніби питає: «Є що поїсти?» Ми з ним фотографуємося. Він походить-походить. Бачить, що їсти немає, та й піде собі, стрибнувши в океан. Коли ти тут кожен день, це – звична справа», – говорить Антон.

фото пінгвіна
Пінгвін розгулює по палубі

Антон Ляхович останні п’ять років ходить у плавання. Контракт з українською компанією щороку підписує на вісім-дев’ять місяців. В океані перебуває шість-сім. У позаминулому році пробув цілих одинадцять. Потім сорок днів побув вдома і пішов у плавання ще на вісім з половиною місяців. Каже, що йому треба два-три місяці для адаптації, а потім час вже не помічає.

На риболовецькому флоті Антон працює електромеханіком. Відповідає за безпечну і ефективну роботу всього електроустаткування й електричних установок на судні. Отримує три тисячі доларів за місяць. Каже, що в Україні таких грошей він не заробив би.

фото моряка з Черкас
Інколи разом з крилем у сітки потрапляє різноманітна риба. Її не продають, а готують морякам

П’ятнадцять років тому Антон навчався в Севастопольському вищому військово-морському інженерному училищі. Отримав спеціальність «електромонтажник судовий». Після навчання повернувся до Черкас. Вирішив, що море йому не треба, й десять років складав меблі. П’ять років тому він надумав змінити роботу, адже  зарплата в чотири тисячі гривень його не влаштовувала. Про диплом нагадав рідний брат-моряк.

«Сказав мені: «Йди в море». Я відреагував на це скептично: «Яке море?» Але він наполіг. Записав мене на співбесіду в компанію, яка набирає моряків на промислове судно. Там мені сказали, що потребують електромонтажників. Я вирішив спробувати», – говорить хлопець.

Перші враження від першого рейсу – отруєння

Антон працює на українському рибно-крилевому траулері «Море Содружества». Судно 1986 року випуску. Належить українській групі компаній «Інтеррибфлот».

Судно «Море Содружества» раніше відходило з порту в Монтевідео в Уругваї і приходило до Кейптауна в Південно-Африканській Республіці. Останні кілька років судно базується в Кейптауні. Виходить наприкінці осені. До Антарктиди в сторону Нової Зеландії йде три тижні. За цей час судно проходить п’ять з половиною тисяч кілометрів. В Атлантичному океані моряки ловлять тонни криля – креветки антарктичної. Судно повертається назад на початку червня, коли починає замерзати океан. 

фото судна море содружества
До Антарктиди в сторону Нової Зеландії судно йде три тижні. За цей час судно проходить п’ять з половиною тисяч кілометрів

У свій перший рейс Антон вирушив з Монтевідео. Перед відходом судна чимось отруївся й усю дорогу до Антарктиди прохворів. Ще в місті його кілька разів возили в лікарню, але медики не змогли йому допомогти. Два тижні хлопець пролежав увесь «зелений» із температурою під сорок. За цей час скинув п’ятнадцять кілограмів. Згодом отруєння пройшло саме по собі.

Спочатку Антон працював звичайним електриком. Коли у флоті дізналися, що він вміє перемотувати двигун, підняли зарплату. На третій рік йому запропонували роботу електромеханіка. Для цього треба мати диплом про вищу освіту, якого в Антона не було. Електромеханіком йому дозволили працювати лише тому, що він добре знається на цьому.

фото моряка з Черкас
Антон перемотує двигун

«Пів року без алкоголю і жінок»

Судну «Море Содружества» тридцять три роки. Всі установки застарілі, каже Антон. А товщина металу борта судна нижче води подекуди становить два-три міліметри. Із заводу товщина борту була двадцять міліметрів.  

«Всі ж знають сумну історію «Титаніка»? Товщина його борту була одинадцять міліметрів. У нашого судна нижче ватерлінії є місця, де металу лише два-три міліметри. Звичайним ножем корж ржавчини підколупнути – протікатиме вода. А навколо нас плавають айсберги», – каже Антон.

фото українського судна "Море Содружества""
Недоліком роботи в Антарктиці є холодна вода – мінус два градуси. Якщо людина випаде за борт – замерзне через п’ять хвилин

Недоліком роботи в Антарктиці є холодна вода – мінус два градуси. В Антарктиці Атлантичний океан замерзає при нижчій температурі, через солоність води. Якщо людина випаде за борт – замерзне через п’ять хвилин. Тому всім морякам роздають спеціальний одяг, який дозволяє пробути у крижаній воді до сорока п’яти хвилин.

А ще матросам доводиться розвантажувати судно. У трюмах при мінус тридцяти градусах вони мусять розвантажити тисячу тонн криля. Але відбувається це нечасто. Найчастіше – один раз за рейс. Інколи – один раз за два рейси. На інших промислових суднах моряки за один рейс вивантажують тонни улову від восьми до дванадцяти разів.

фото моряка з Черкас
Часто доводиться працювати і в умовах, коли замітає снігом і судно обмерзає льодом

На судні працює близько сотні українців й індонезійців. Моряк на судні працює в режимі 8/8. Вісім годин працює, вісім – відпочиває. В одній добі моряк відпрацьовує шістнадцять годин, в іншій – вісім. Якщо ти всі години відпочинку займався якоюсь дурницею, то нікого не хвилює, що ти не спав, каже Антон. Наступні вісім годин тобі треба відпрацювати.

Інколи хлопці не витримують, говорить Антон. Але не через важку роботу.

«Пів року без алкоголю і жінок – ось тобі й весь психологічний момент. Багато хто не витримує. Зриваються. Б’ються між собою», – каже Антон.

фото моряка з Черкас
Черкащанин з колегами-індонезійцями

Перед тим, як вирушити у плавання, хлопці купують алкоголь. Так рятуються від психологічного навантаження. Але він швидко закінчується. А дехто ще й заробляє на цьому. Антон каже, що один хлопець взяв із собою на борт 80 літрів спирту. Одну літру продавав за 50 доларів. Алкоголю не вистачило на пів року.

У вільний від роботи і сну час Антон з хлопцями дивляться на ноутбуці фільми, ходять у саморобні спортзал і сауну. 

«З поршнів, клапанів хлопці зробили штанги. Поставили лавку. Власноруч зробили й баню. Лише з басейном проблема. Тому з бані вийшов – пішов під душ обмився. На хороших суднах є спортзал, сауна, басейн. Все для відпочинку», – говорить Антон.

фото моряка з Черкас
З Південного полюса не часто виходить зателефонувати до рідних в Черкаси. Антону вдається два-три рази на місяць

Поговорити з рідними по телефону часто не вийде. Поганий зв’язок і дорого. Антон телефонує в Україну кілька разів на місяць. Але говорить недовго. Одна хвилина телефонної розмови – два долари.

«Дивишся світ, а тобі за це ще й платять»

Головний позитив роботи в океані – гроші, каже Антон. А ще ти безкоштовно дивишся світ. Антон побував у Монтевідео в Уругваї, у Кейптауні в ПАРі. Побачив Антарктиду, Аргентину, околиці Бразилії.

Одного разу в Кейптауні Антон потрапив до камери тимчасового ув’язнення. Хлопець каже, що разом з іншими двома моряками пив пиво в центрі міста. До них підійшов охоронець парку й щось сказав. Хлопці не розуміли його й почали сваритися. Протягом кількох хвилин Антона й ще одного моряка посадили в поліцейський автомобіль. Третій – боцман – втік.

«Мого товариша не чіпали, а мене привели в камеру. Там на мене дивилися з десяток чорних облич. За ними – стіна метрів шість. На всю стіну намальований африканець і написано російською «бог черный». А я єдиний білий. Ну все, думаю, тут мені й торба. Я притиснувся до стіни. Вони щось говорили мені, але я їх не розумів. Я не знаю, що було б далі, але через п’ятнадцять хвилин приїхав агент і витягнув мене звідти. Для мене ці хвилини здалися вічністю. Я зрозумів, що не треба сваритися в Кейптауні з поліцейськими», – говорить Антон.

У кожному порту будь-яка компанія має свого агента, який постачає харчі на судно, матеріали для роботи і вирішує всілякі курйозні ситуації. Якщо з тобою щось трапилося, компанія розраховується з агентом твоїми грошима.

фото моряка з Черкас
Антон біля крайньої точки Африки – мису Доброї Надії

Пригод вистачало й на борту судна. Одного разу корабель Антона атакувало судно міжнародної природоохоронної організації «Грінпіс». Вони запідозрили риболовецький флот у незаконному вилові криля.

«Вони чіплялися мотузками до нашого судна й намагалися вилізти на борт. Ми дали повний хід. Потім зупинилися, скинули чужинців, відрізавши мотузки. Згодом їх підібрали свої. Коли ми прийшли в порт, дізналися, що «Грінпіс» подав на нас в суд за те, що ми їхніх моряків «покатали». Наша компанія подала зустрічний позов. Наше судно в Антарктиці – маленький острівець української землі. Для того, щоб піднятися до нас на борт, треба мати дозвіл. А вони хотіли пробратися просто так. Згодом вони свій позов забрали», – каже Антон.

фото судна "Море Содружества""
Корабель, на якому працює Антон, атакувало судно міжнародної природоохоронної організації «Грінпіс»

У 2019-му  Антон мав змогу поспілкуватися на судні з науковцями із дослідницької станції імені Академіка Вернадського. Судно возило вздовж Антарктиди двадцять науковців, аби вони виміряли товщину льоду. Вони пропонували Антонові роботу на їхній базі в Антарктиді. Електромеханіки їм потрібні. Але хлопець відмовився – зарплату обіцяли вдвічі меншу.

«Я, звичайно, за розвиток науки. Але не на шкоду собі», – каже Антон.

Коли маєш справу з дикими тваринами

На судні черкащанин мав справу й з дикими тваринами. Одного разу Антон з іншими моряками змагалися із морським левом за п’ятдесятикілограмового кликача. Поки хлопці витягали рибу на борт, морський лев підплив і розірвав їхню здобич. Хлопцям лише одна голова дісталася.

А іншого разу моряки побачили кількох морських котиків, які відпочивали. Навколо них лежали омари і лобстери. Хлопці вирішили їх зібрати.

«Ми спустилися до них. А котик як кинеться на нас із ревом, то ми через паркан так і перестрибнули. Коли на тебе біжить двохсоткілограмова тушка з величезними іклами – страшно», – каже Антон.

фото морських котиків на судні
Морський котик ледь не напав на Антона, коли той збирав навколо нього омарів

В Антарктиці є на що подивитися, каже моряк. Часто він фотографує Антарктиду, айсберги, які дрейфують навколо судна. Спостерігає за життям горбатих китів, пінгвінів. Іноді стає свідком  того, як косатки полюють на морських котиків і дитинчат горбатого кита. Та не завжди косаткам вдається вполювати здобич.

фото горбатого кита
Хвіст самки горбатого кита

«Косатки «крутяться» навколо морського котика. І тут пропливає горбатий кит, який в чотири рази більший косаток. Котик побачив кита і почав до нього притиратися. Кит по доброті душевній чи що там було у нього в голові, лягає на спину і кладе на воду плавник шість метрів довжиною. На плавник вилазить котик. Горбатий кит на спині й поплив від косаток. Сидить котик на цьому плавнику – і такий щасливий. А косатки залишилися ні з чим», – говорить Антон.

Через місяць Антон знову піде у плавання. Говорить, що робота на судні його поки що влаштовує. Але планує отримати вищу освіту. Тоді електромеханіком його візьмуть інші компанії, які запропонують кращі умови роботи на судні й вищу зарплату.

фото українського судна "Море Содружества"
Судно «Море Содружества»

Всі світлини надав герой публікації