«Автостоп робить світ щасливішим і кращим», – поради від досвідчених мандрівників

На Всеукраїнському зльоті автостоперів ми поспілкувалися із досвідченими мандрівниками, які подорожують світом не один рік

Автостоп (від фр. auto-stop), автоспин, англ. hitchhiking — спосіб пересування, що полягає у використанні попутного транспорту, найчастіше автомобілів. Так трактує це слово тлумачний словник. У розумінні ж багатьох людей автостоп – це насамперед можливість подорожувати світом майже безкоштовно. Довкола такого способу туризму існують стереотипи. Основний – те, що автостоп небезпечний. 

Лесик Яцейко, 21 рік, Івано-Франківськ, автостопер:

«Мої подорожі за кордон почалися з того, що мої друзі поїхали до Венеції, і в мене теж виникло бажання відвідати якусь країну, але тоді мені не дали візу. Врешті-решт, я відкрив собі візу на 8 днів до Польщі. Але так трапилося, що за два тижні до поїздки, коли я працював актором на ходулях, я впав із них і зламав руку. Я розумів, що у мене є відкрита віза, яку потрібно використати, адже потім другу не дадуть. Отак, зі зламаною рукою я вирушив до Польщі, доїхав до Вроцлава (а це дуже близько до німецького кордону) і тоді зрозумів, що хочу побачити більше.

Поки що я відвідав 13 країн і планую подорожувати далі. Я люблю їздити за кордон, адже там я здобуваю багато досвіду. Я гадаю, що українцям варто змінюватися. Перш за все, варто кожному вивчити англійську. Якщо ми будемо переймати досвід з-за кордону, ми зможемо значно швидше розвиватися.

Зі своїх подорожей я найбільше запам’ятав Норвегію. Це ніби паралельний світ, порівняно з нашою країною. Там люди не женуться за матеріальними цінностями, на відміну від нас, адже у них всього вдосталь. Тамтешні жителі живуть у гармонії з природою, ведуть потужну екологічну політику, а довкола тільки гори та озера. Вони живуть, переважно, у сільській місцевості. Люди дуже толерантні, виховані та завжди готові допомогти. Цього нам точно варто повчитися.

Я маю дивовижну історію з Норвегії. Якось ми протягом дня їхали 400 км у проливний дощ і, прибувши до пункту призначення, зрозуміли, що через дощ не можемо поставити намет. Ми з другом пішли на вокзал, де до нас підійшли два поліцейських, щоб перевірити документи, а потім вони нам запропонували заночувати у відділку.

– Хлопці, у нас тепло, нема дощу і є диван.

Звісно ми здивувалися і були вражені, адже про що ще можна мріяти стоперу?

Для тих, хто боїться подорожей автостопом, я рекомендую не дивитися телевізор. Адже тоді ви починаєте думати, що нас оточують лише злочинці, а це зовсім не так. Погані люди, звісно, є всюди, але коли ти подорожуєш, то натрапляєш тільки на добрих людей, які щиро бажають тобі допомогти. Ніхто нічого поганого не зробить мандрівнику, адже всі знають, що це бідні люди. До того ж у автостопі зупиняються тільки хороші водії, злі в тебе проситимуть грошей.

Ніколи не забувайте, що під час подорожі вам необхідно мати з собою воду, трохи їжі й, звісно, хороший настрій. Адже автостоп – це не безкоштовний проїзд. Плата – це ваша розмова і культурний обмін, що ви отримуєте обоє. Україною я вже досить проїздив, і зараз знову вирушаю за кордон: серпень – Словацькі гори та Італія, а у вересні знову їду до Норвегії».

Дмитро Чепурний, 22 роки, Луганськ, засновник руху «Студкауч»:

«Я зараз працюю над проектом «Студкауч». Він дозволяє молодим людям, які цього прагнуть, вписуватися та подорожувати країною. Ідея полягає у культурному обміні. Взагалі автостоп та каучсерфінг (спосіб організації подорожей, коли люди в різних містах і країнах, домовляючись попередньо через інтернет, безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі, організовують спільні мандрівки та розвивають культурний взаємообмін – ред.) – це можливість для людей побачити країну зсередини, зрозуміти її економічну та політичну ситуацію. Студенти цього собі дозволити за одну стипендію не можуть. Каучсерфінг – це можливість фактично безкоштовно побувати в іншій країні та розширити свій культурний рівень. Так, є рухи місцеві, тобто у межах країни, та глобальні, які дозволяють побачити фактично весь світ.

До 2014 року я подорожував близько 30 тис. км. Я сам із Луганська, а після конфліктної ситуації, що склалася, довелося подорожувати менше. Втім ми з другом заснували такий рух як «Студкауч». Його мета полягає в об’єднанні всієї України, показати, що схід та захід мають багато спільного. Також я кілька разів їздив на Кавказ та до Європи.

Приваблює в автостопі те, що ти може й знаєш, куди хочеш поїхати, але саму мандрівку спланувати неможливо. Щоразу це щось нове та непередбачуване. В тому і весь кайф, що ти не знаєш, де опинишся. Можеш їхати до Тбілісі, а потрапити в гори. В цьому є своя романтика, адже це несподівані зустрічі та цікаві розмови.

Для тих, хто бажає спробувати автостоп, варто просто вийти на трасу. Знаєте, наш колишній мер Луганська завжди говорив, що Луганськ – це місто можливостей, а місцеві жителі додавали, що, наприклад, це можливість звідти поїхати. Можливостей для подорожей насправді існує безліч. Я думаю, що більшість проблем у нас через те, що за статистикою понад 70% людей не були за кордоном.

Для того, щоб поїхати за кордоном, потрібно трохи грошей, лоукости (дешеві авіарейси), а також сайт каучсерфінгу , який потрібно використовувати для того, щоб безкоштовно проживати за кордоном».

Ігор Беловський, 22 роки,Тернопіль, автостопер:

«У 18 років я залишив університет і почав подорожувати Україною. Досі я ще не був за кордоном і розумію, що ще й не час, адже я ще не освоїв нашу країну та не маю досвіду для поїздки за кордон. Я думаю, що я точно об’їздив пів-України: Крим, Захід, Північ, Схід.

Для тих, хто бажає подорожувати автостопом, варто забувати стереотипи. І перший з них – це те, що всі водії злі і хочуть тебе образити. Насправді, чим більше ти стопиш, тим більше ти розумієш, що люди, які зупиняються, насправді хочуть тобі допомогти. Також є стереотип, що без грошей неможливо подорожувати. Насправді це не так. Я свого часу об’їздив Крим протягом двох тижнів за 500 грн.

Зараз я підприємець – співвласник винарні в Тернополі. Зрозуміти, що я хочу від життя, мені допоміг автостоп. Адже під час подорожі, ти помічаєш, як змінюються краєвиди та люди довкола. Так ти позбавляєшся стереотипів та можеш почувати себе вільніше у житті. Також ти відчуваєш свої можливості. Ти розумієш, що можеш щось зробити. В той момент, коли ти береш рюкзак і йдеш на трасу зупиняти машину – зникає страх та відчуття, що щось не вийде. Адже все, що ти робиш, приносить тобі результат.

Коли ти мандруєш, ти розумієш, що ти хочеш робити, як ти це хочеш робити, а також зустрічаєш людей, які допомагають тобі зрозуміти, як правильно це зробити. На шляху до успіху завжди будуть труднощі, але основне – це не зупинятися, а йти далі. І тоді, з часом, все обов’язково прийде».